Сховища "Газпрому" – "порохові бочки" на європейському ринку газу

28 червня 2022

Євросоюзу слід запровадити більш жорсткі правила управління підземними сховищами газу, щоб запобігти недобросовісній діяльності на ринку.

"Газпром" суттєво вплинув на чинну кризу газового ринку ЄС. Одним із засобів її загострення стали європейські підземні сховища газу (ПСГ), які до початку війни знаходилися під контролем російського монополіста. Вони стали своєрідними "пороховими бочками", на які не звертали уваги, поки ПСГ були добре заповнені. Проте в сезон заповнення 2021 року "порохові бочки вибухнули", оскільки "Газпром" заповнив свої ПСГ лише на 31%, тоді як середній показник по Європі становив 75%. Таким чином, російський газовий монополіст знову продемонстрував свою ненадійність як постачальника.

Як функціонували "газпромівські" сховища в Європі

До війни "Газпром" контролював кілька потужностей підземних газових сховищ у Німеччині, Австрії, Нідерландах, Чехії та Сербії. Обсяг цих потужностей досягав 12,3 млрд куб. м (включно зі сховищами, в яких "Газпром" або його дочірні компанії мають частку), ще 2,5 млрд куб. м залишалося зарезервованими в інших сховищах.

Дані про роботу європейських ПСГ дозволяють порівняти, як заповнювались ПСГ "Газпрому" і інших європейських сховищ газу в різні роки. Розглянемо відповідні показники у "кризовий" 2021 рік.

Найвищий показник заповненої місткості сховищ "Газпрому" в минулому сезоні закачування складав лише 31%, тоді як для інших ПСГ ЄС заповненість досягала 75%. Тоді російська сторона виправдовувалася, що пріоритетом було наповнення власних сховищ у Росії. Але навіть після жовтня 2021 року, коли запаси у російських ПСГ досягли 72,6 млрд кубометрів і президент Путін обіцяв збільшити постачання до європейських сховищ "Газпрому", очікуваного заповнення так і не відбулось.

Відзначимо, що ці дані контрастують з показниками 2019 року.

Три роки тому ситуація була зовсім іншою: саме сховища "Газпрому" були основними за показниками закачування, накопичуючи газ швидше, ніж в середньому по ЄС. Це було зумовлено тим, що "Газпром" мав безпосередній інтерес у заповненні своїх європейських ПСГ, оскільки "Північний потік-2" ще будувався, а термін дії транзитного контракту з "Нафтогазом" закінчувався наприкінці 2019 року.

Загалом, "Газпром" успішно заповнював свої сховища і в 2017, і в 2018, і в 2020 роках, що призвело до того, що питання належності ПСГ російському монополісту та відповідні ризики не піддавались широкому обговоренню. Однак ці ризики існували, і в 2021 році вони реалізувались: "Газпром" не заповнив свої ПСГ в ЄС. При цьому саботаж співпав із рекордним зростанням цін на газ, якраз у той час, коли європейські замовники прагнули максимізувати запаси на зиму.

Такі дії є вкрай невигідними для "надійного постачальника", проте як для геополітичного актора вони слугують додатковою можливістю тиску в важливих для нього питаннях, наприклад, пришвидшення сертифікації "Північного потоку-2". Реальні obсяги 12 млрд куб. м потужностей виглядають малозначущими на фоні загальноєвропейського ринку, хоча, у поєднанні з уже існуючою ринковою владою "Газпрому", яка контролює 40% загальноєвропейського імпорту, ці активи стають додатковими важелями впливу на ринок.

Правові запобіжники не завадили маніпуляціям

Європейський Союз має розвинути нормативне регулювання на ринку природного газу, однак в випадку європейських сховищ "Газпрому" запобіжники від монополізації та неконкурентного поводження проявилися неналежно.

Одним з запобіжників є анбандлінг, тобто функціональне та юридичне відокремлення конкурентних видів діяльності на ринку газу (постачання/видобуток) від тих, які за природою є неконкурентними (транспортування та розподіл газу). Форма відокремлення може бути різною: від простого розмежування обліку за різними видами діяльності вертикально інтегрованої компанії до радикального ownership unbundling, коли юридична особа, яка володіє та управляє мережами, повинна бути зовсім незалежною від підприємства, яке займається видобутком/постачанням газу.

Газовою Директивою 73/2009/ЄС для діяльності зі зберігання газу передбачається "м'яка" форма анбандлінгу — юридична, коли оператор ПСГ є окремою юридичною особою, але залишається частиною вертикально інтегрованого підприємства. Це залишає можливості для зловживань, адже для операторів ГТС Директивою передбачений радикальний ownership unbundling. В світлі останніх подій, перехід на таку модель анбандлінгу здається доцільним і для операторів сховищ.

Другий запобіжник — принцип вільного доступу третіх сторін (third party access, TPA), який є юридично закріпленим правом незалежних суб'єктів на недискримінаційний доступ до інфраструктури, що належить іншим суб'єктам. Цей принцип розповсюджується і на ПСГ і може реалізуватись у формі регульованого або переговорного TPA. Регульоване модель передбачає, що енергетичний регулятор визначає прозорі та недискримінаційні умови доступу до сховищ, у тому числі через встановлення тарифної політики. У випадку переговорного TPA, надання доступу до потужностей та його умови є результатом переговорів між оператором сховищ та його користувачами, а енергетичні регулятори лише створюють умови для таких домовленостей.

Згідно з даними європейського Агентства з питань співробітництва енергетичних регуляторів (ACER), в Австрії та Німеччині, де знаходяться найбільші сховища "Газпрому", реалізується саме переговорна модель TPA, яка надає оператору сховища більшу свободу у визначенні умов надання доступу до своїх потужностей. Газовою Директивою встановлено, що такі переговори повинні проводитись добросовісно. Однак добросовісність колишньої "дочки" Газпрому astora (оператор низки сховищ в Австрії та Німеччині) може викликати питання через її пов'язаність з "Газпромом". Звісно, прямих доказів недобросовісної поведінки astora не представлено, проте варто звернути увагу на певні особливості розподілу потужностей цією компанією, які можуть створити ризики для TPA.

По-перше, більшість потужностей сховищ astora розподілялась за запитом користувачів за принципом first come – first served. Тобто, хто перший подав заявку на бронювання, тому потужності і надавались. При цьому, у загальних умовах доступу жодним чином не обмежується термін та обсяг, на який користувач може розраховувати у запиті. Деякі потужності пропонувалися на автоматизованих аукціонах, проте йшлося про невеликі обсяги: наприклад, на п'яти аукціонах з розподілу потужностей сховища Haidach на 2021-2022 роки, розподілений обсяг зберігання газу становив від 10 до 40 ГВт-год (1-3 млн куб. м). Оскільки майже всі потужності ПСГ astora вже заброньовані на кілька років вперед, швидше за все, ці потужності були надані за запитами, що є менш прозорою процедурою, ніж аукціони. Це, враховуючи пов’язаність astora з "Газпромом", могло створювати ризики для реалізації TPA третіми сторонами.

По-друге, astora не має ефективних запобіжників проти недобросовісного бронювання своїх потужностей. Таке явище називається hoarding, коли користувач сховища бронює значні потужності, але не використовує їх, одночасно заважаючи користування іншими ринковими учасниками. У умовах надання доступу до сховищ astora є запобіжники від hoarding, але вони виглядають дуже слабко: щоб оператор міг позбавити недобросовісного користувача його заброньованих потужностей, той має не використовувати їх протягом цілого року.

Що робити в нинішніх умовах

В умовах поточної ситуації, важливо внести зміни до Газової Директиви, які б запроваджували ownership unbundling для операторів ПСГ. Також, під час подальшої сертифікації операторів ПСГ, енергетичним регуляторам країн ЄС та Єврокомісії слід звернути увагу на зв'язки операторів ПСГ і постачальників газу задля забезпечення безпеки постачання природного газу. Водночас, Генеральний директорат Єврокомісії з питань конкуренції має дослідити діяльність "Газпрому" та його дочірніх компаній у сфері зберігання газу, щоб ця перевірка стала частиною більш масштабного дослідження поведінки "Газпрому" на газовому ринку.

Крім того, європейські користувачі ПСГ на цей опалювальний сезон можуть розглянути варіант використання українських сховищ як альтернативи "Газпромівським" ПСГ в ЄС, адже, незважаючи на те, що найбільші активи надані в тимчасове управління німецькому уряду, заповнення цих сховищ може бути пов'язане з юридичними ризиками, оскільки потужності ПСГ фактично розподілені на кілька років вперед. У подальшому, німецькому та австрійському урядам слід розглянути можливість націоналізації або примусового продажу відповідних ПСГ для усунення ризиків незаповнення у майбутньому. Це важливо, оскільки, наприклад, оператором частини сховища Haidach є компанія GSA, яка продовжує бути дочірньою компанією "Газпрому".

Андрій Урста, аналітик DiXi Group

Теги: UGS GasПоділитись