Як створити зелений енергетичний потенціал для громади через власну генерацію

31 жовтня 2023

Енергетична кооперація надає можливість виробництва власної енергії та сприяє розвитку місцевої економіки. Проте в Україні громади майже не використовують цю можливість, посилаючись на складнощі у розвитку енергетичних співдружностей.

Фото: nef-feldheim.info

Самоорганізація громадян у вирішенні економічних питань, включно із забезпеченням енергією, має давню історію, що бере початок у Європі та Америці понад століття тому. Сьогодні дії ініціатив громадян у країнах ЄС, пов’язані з відновлювальною енергетикою, підтримуються рамками четвертого Енергетичного пакету "Чиста енергія для всіх європейців". Цей пакет складається з восьми директив і регламентів, положення яких, застосовуються в національних законодавствах країн-членів Євросоюзу, діють з 2021 року.

Законодавство України також передбачає умови для участі громадян у діяльності енергетичного ринку, а подальше врахування положень нового енергетичного пакету ЄС може підсилити участь українських спільнот у переході на відновлювальну енергетику.

Яка діяльність енергетичних спільнот? Як законодавство ЄС сприяє генерації енергії з відновлювальних джерел у громадах? Який досвід європейських та українських об'єднань варто вивчити? Які перешкоди, на думку експертів, заважають розвитку цього руху в Україні, і чого сподівається громадянське суспільство від державної та регіональної влади? Ці та інші питання розглядала "Українська енергетика".

Форма енергетичної спільноти – це відповідь на потреби громади

Документ "Чиста енергія для всіх європейців" пропонує комплексний підхід щодо залучення громадян в енергетичний перехід на відновлювальні джерела енергії. З основними складовими четвертого енергетичного пакету ЄС можна ознайомитися у докладній презентації, підготовленій одним із засновників ГО "Спілка активних споживачів та проз'ємерів" Андрієм Зінченком за підтримки Київського Бюро Фонду Гайнріха Бьолля.

Зокрема, законодавство ЄС визначає енергетичні спільноти громадян як юридичні особи, які:

• створені на основі добровільної та відкритої участі та управляються членами або акціонерами, до яких входять фізичні особи, місцеві органи влади (у тому числі муніципалітети) або малі підприємства;
• мають метою не отримання фінансового прибутку, а надання вигод, пов'язаних з екологією, економікою або соціальними аспектами тим, кому вони служать;
• можуть брати участь у виробництві електроенергії (включаючи відновлювальні джерела), споживанні, розподілі, накопиченні енергії, сервісах з енергоефективності чи зарядці електромобілів, а також надавати інші енергетичні послуги своїм членам або акціонерам.

Фахівці виділяють декілька правових форм енергетичних спільнот, вибір яких залежить від потреб кожної місцевої громади.

“У ЄС енергетичні спільноти формуються у вигляді енергетичних кооперативів, командитних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, трастів і фондів, неприбуткових організацій, соціальних підприємств, житлових асоціацій, комунальних підприємств і державно-приватних партнерств,” – зазначила з "Українською енергетикою" Юлія Айхгофер, координаторка німецько-українського проекту.

Кожна країна Євросоюзу, імплементуючи директиви в національне законодавство, по-різному визначає правові форми, які можуть розглядатися як енергетичні спільноти, згадала експертка.

Серед найпоширеніших форм спільнот фахівці виділяють:

Енергетичний кооператив, який є спілкою фізичних і юридичних осіб – акціонерів, котрі заснували кооператив за рахунок власних пайових внесків. Вони управляють кооперативом і отримують користь від його діяльності.

Кооперативи є юридичними особами і працюють на принципах самоуправління та самофінансування. Умови членства в кооперативі, питання внесків, діяльності, розподілу прибутків – усі ці питання вирішуються спільно і тільки членами кооперативу.

Ця правова форма забезпечує демократичну діяльність у сфері енергоефективності та відновлювальної енергетики, оскільки незалежно від розміру паю кожен член має один голос. Прибутки розподіляються пропорційно до величини паїв.

Клуб чи асоціація, які, на відміну від акціонерів, мають членів. У цій формі капітал може надходити лише як безвідсоткові членські внески або ж із поверненням кредитів після завершення дії договору. Для такої форми спільнот діяльність, наприклад, з просування відновлювальної енергії чи боротьби зі змінами клімату, є більш пріоритетною, ніж отримання фінансових вигод.

Товариство з обмеженою відповідальністю (комерційне чи некомерційне), яке може функціонувати самостійно або співпрацювати, наприклад, з кооперативом, як партнер.

Понад 220 тисяч учасників енергетичних кооперативів Німеччини інвестували близько 3,3 мільярдів євро у зелений енергетичний сектор

Зараз найбільш успішні приклади роботи енергоспільнот у ЄС можна побачити в Німеччині.

“На 2022 рік у Німеччині функціонувало 914 енергетичних кооперативів, що виробляють 3,5% відновлювальної енергії країни. Вони об’єднують понад 220 тисяч учасників, які інвестували близько 3,3 мільярдів євро в зелений енергетичний сектор,” – наводить дані німецької кооперативної федерації.

Європейські енергоспільноти: ініціативність і мотивація

Енергетична спільнота Фельдхайм, що розташована за 70 км від Берліна, відома у багатьох країнах світу. Вона стала випробувальним майданчиком для інновацій у сфері зеленої енергії. Тут знаходиться навчально-інформаційний центр, в якому можна ознайомитися з технологіями виробництва та зберігання відновлювальної енергії.

Ця громада розпочала свою діяльність два десятиліття тому із встановлення кількох вітряків, для чого мешканці невеликого села створили фонд. Колишній студент, один з ініціаторів створення об'єднання, згодом очолив енергетичну компанію. На сьогодні Energiequelle GmbH обслуговує вітропарк і сонячну станцію, а також у громаді є біогазова установка, зарядна станція для електромобілів та центр накопичення енергії.

Село більше не залежить від енергопостачальників, а, навпаки, продає надлишок виробленої відновлювальної енергії в загальні мережі. Вітропарк має 55 турбін загальною електричною потужністю 122,6 МВт, що забезпечує енергетичні потреби понад 65 тисяч домогосподарств.

Будівництво сонячної станції розпочалося у 2008 році на місці колишньої радянської військової бази. Фотоелектричні модулі потужністю 2,25 МВт протягом року виробляють понад 2,7 ГВт-год енергії, що покриває щорічні потреби в електроенергії близько 600 домогосподарств.

Тут також розташована система зберігання енергії, відома як "Регіональна керуюча електростанція Фельдхайма" (найбільша в Європі на час запуску в експлуатацію у вересні 2015 року), розроблена компаніями Enercon GmbH та Energiequelle GmbH. Літій-іонна система допомагає підтримувати частоту мережі оператора системи передачі 50 Герц.

Вітропарк та біогазова установка на землях Фельдхайма.
Джерело: nef-feldheim.info

Село Фельдхайм щодня приймає відвідувачів з усього світу.
Джерело: nef-feldheim.info

Естонський енергетичний кооператив був заснований у лютому 2021 року. Ідея виникла під час форуму стартапів. Тоді 36 акціонерів інвестували власні кошти у розвиток "зеленої" енергії. Наразі в об’єднанні близько ста учасників. На думку членів кооперативу, один зі способів впоратись з високими тарифами на електроенергію – почати виробляти власну.

У вересні 2022 року спільнота оголосила про краудфандинговий збір на 13800 євро для будівництва сонячної станції потужністю 13 кВт на даху Центру співробітництва. У 2023 році вже почали монтаж сонячних панелей.

Краудфандингова платформа для збору коштів на дахову СЕС для Центру співробітництва в м. Кярдла, Естонія.
Джерело: презентація кооперативу

За словами керівника спільноти Мярта Хельм'я, це перший проект кооперативу, і його особливість полягає в тому, що він реалізується на маленькому острові площею лише 4,5 кв. км, де виробникам відновлювальної енергії найважче знайти стартову можливість. Тому виконання цього проекту дає впевненість, що громадські спільноти можуть пропонувати рішення у тих місцях, де це найбільше потрібно.

Також комерційні, виробничі та офісні будівлі або сонячний парк у центрі забезпечують можливість інвестувати у відновлювальну енергію навіть тим, хто з різних причин не може це зробити у своєму будинку.

“Поява першого сонячного парку енергетичного кооперативу свідчить про те, що в Естонії можлива громадська енергетика і кожен має шанс взяти участь у ній як член кооперативу,” – зауважив Мярта Хельм'я.

Він висловив думку, що інвестиції у відновлювальну енергетику підходять як для тих, хто прагне отримувати стабільний дохід у довгостроковій перспективі, так і для тих, хто хоче суттєво вплинути на спільне енергетичне виробництво і залишити своїм нащадкам зеленішу Естонію.

Члени кооперативу зазначають, що енергетичні кооперативи також можуть стати вирішенням для місцевих влади, які хочуть розмістити сонячні електростанції на громадських об'єктах. Замість використання муніципального бюджету, у таких проектах можна залучати кошти від місцевих жителів через енергетичний кооператив.

Таким чином, муніципалітет отримає енергію з місцевого виробництва ВДЕ, а місцеве співтовариство матиме можливість продовжувати надавати послуги, зберігаючи ресурси, які нині витрачаються на оплату енергетичним公司.

Важливим аспектом енергетичний кооператив вважає підтримку спільноти, тому він віддає 5-20% членських внесків на реалізацію ініціатив. Якщо потрібно підтримати кілька проектів, учасник може самостійно вибрати, кому виділити частину, яка вже закладена в абонентській платі.

Крім того, Energiaühistu відправляє 1-2% "зеленого" капіталу на спонсорування, що дозволяє реалізувати цілі кооперативу. Наразі кооператив підтримує естонський проект зі створення сонячного автомобіля.

Енергоспільноти в Україні – стадія піонерів-ентузіастів

Наразі рух за створення українських енергетичних спільнот лише на початковому етапі. Такі об'єднання можна перелічити на пальцях однієї руки, і вони здебільшого функціонують не завдяки, а всупереч українським реаліям.

Найбільш значущим прикладом муніципального кооперативу є "Сонячне місто", створений у Славутичі в 2018 році. Завдяки цьому кооперативу члени-пайщики мають можливість заробляти на продажу електроенергії за зеленим тарифом. Енергія виробляється трьома сонячними електростанціями загальною потужністю 200 кВт.

Сонячні панелі встановлено на дахах муніципальних будівель, що кооператив орендує на пільгових умовах до 2049 року

Створення кооперативу розпочалося швидко – лише за три тижні інвестори зібрали перший мільйон гривень. Наразі в "Сонячному місті" близько ста членів. Кожен учасник має один голос при ухваленні будь-яких рішень, незалежно від кількості паїв. Один пай дорівнює 500 доларам США. Серед пайовиків – міський голова Славутича Юрій Фомічов, який поділився у "Українській енергетиці", що має чотири паї.

Муніципальні будівлі м. Славутич, оснащені мережевими СЕС енергетичного кооперативу "Сонячне місто".
Джерело: solartown.com.ua

Війна внесла свої корективи в діяльність кооперативу – під час оточення міста російськими військами робота мережевих сонячних станцій була зупинена.

Проте після звільнення Київщини електростанції відновили свою роботу. А у травні 2022 року "Сонячне місто" за отримані нерозподілені прибутки придбало військові облігації на понад 700 тисяч гривень для підтримки ЗСУ.

Зараз муніципальний енергокооператив "Сонячне місто" продовжує свою діяльність.

“У процесі останніх трьох років ми пережили багато труднощів. Причини були різні – токсична державна політика щодо відновлювальної енергетики та російське вторгнення. Але нам пощастило – сонячні електростанції на дахах залишилися неушкодженими,” – зазначив співзасновник кооперативу Андрій Зінченко. – І сам кооператив виявився досить стійким – він продовжує свою роботу в умовах війни. Нещодавно "Сонячне місто" виплатило перші прибутки своїм членам-інвесторам, що можна вважати дивідендами за акціями.”

Виробничий кооператив "Вогник", створений у 2019 році в місті Лисичанськ на Луганщині, об'єднав 12 пайовиків. Цю енергетичну спільноту зареєстрували як виробничий кооператив. Це добровільне об'єднання осіб, яке базується на особистій праці учасників та об'єднанні пайових внесків.

Ідея проекту, розробленого керівником кооперативу інженером Геннадієм Леляковим, полягала у створенні продукту з доданою вартістю – виробництві тріски з деревини. Він зазначає, що обрав продукцію першого переділу – паливну тріску, яку можливо отримати з відходів – гілок та низькосортної деревини.

Планується, що кооператив буде займатися доставкою тріски до споживачів, а також виробництвом та встановленням спеціалізованих котлів для тріски разом із подальшою технічною підтримкою.

Фінансування для придбання обладнання організатору кооперативу надала Норвезька рада у справах біженців NRC, видавши грант на купівлю гілкоріза, бензопил та дробарки для виготовлення тріски. В перший рік праці спільнота змогла отримати готову продукцію та встановити пайовикам котли, які довели свою ефективність.

Розподіл готової тріски між пайовиками та покупцями здійснювався в пропорції 50% на 50%. Кооператив працював над розширенням проекту та вивчав нові шляхи постачання сировини, зокрема досліджували оптимальні культури та почали вирощувати енергетичні рослини. Кількість членів зросла до 16.

Через загострення бойових дій у 2022 році та подальшу окупацію Луганщини кооператив втратив все своє майно.

“Вивезти обладнання не вдалося. Випадково стався обстріл нашого приміщення. Наразі ми перебралися до Тернополя, шукаємо нове обладнання та ресурси для його купівлі. Команду формую нову, адже наша територія окупована, а наші члени розкидані по світу, тому провести загальні збори та прийняти рішення неможливо,” – повідомив Геннадій Леляков.

Головні уроки з діяльності виробничого кооперативу "Вогник" його керівник формулює так:

• це має бути абонентський сервіс, подібний до газових чи електропостачальних компаній, адже пайовик має бути впевнений в отриманні паливного матеріалу потрібної якості за графіком;
• конкретні соціальні потреби повинні враховуватися, особливо в умовах війни, оскільки значна частина споживачів – люди похилого віку або ті, кого обмежує фізично.

Розвитку енергоспільнот в Україні заважає кілька факторів

Соціологічне дослідження, проведене в рамках проекту "Енергетичні спільноти для стійкої України", представила Наталія Зайцева-Чіпак, директорка дослідницької компанії. Опитування в фокус-групах демонструє, чому енергоспільноти ще не стали масовим явищем, в результаті певних культурних, інформаційних та регуляторних бар'єрів.

Експерти, управлінці та представники громад відзначили, що перешкодами для створення енергетичних спільнот є такі світоглядні бар'єри, як нерішучість мешканців і керівників громад, що можливо пов'язано з нестачою усвідомлення того, що спільне комунальне майно насправді є “нічиїм”.

Виявляється недостатня зацікавленість місцевої влади в нових підходах і змінах, що можна пояснити обмеженим політичним зацікавленням у реалізації проектів щодо охорони довкілля і відновлювальної енергетики. Наприклад, набагато простіше і дешевше встановити ще один дитячий майданчик.

В громадах також відзначають нестачу бажання домовлятись, відсутність довіри і лідерства, що зумовлює дослідження.

Енергоспільноти мають можливість стати масовим явищем у результаті переборових культурних, інформаційних та регуляторних бар’єрів.

В плані інформаційної політики громадам не вистачає інформації про вже існуючі зразки енергетичних спільнот, відсутня розуміння вигод і переваг від впровадження проектів сталого розвитку, брак інформації про технічні можливості та фінансування таких проектів, а також недостатні навички пошуку інформації та потенційних партнерів.

Експерти відзначають, що виникають недостатньо врегульовані питанні в законодавстві, що також впливають на процес створення енергетичних громад. Наприклад, це стосується можливостей бюджетного співфінансування проектів ВДЕ-генерації в умовах війни, належності СЕС у першій санітарній зоні та визначення належності об'єктів ВДЕ комунальних структур.

Також існують запитання щодо процедур фінансування обслуговування установок ВДЕ тастарих питань. Важливим аспектом для енергооб'єктів – це можливість вибору альтернативних варіантів збуту електроенергії, без підключення до загальної мережі.

Щоб змінити ситуацію та сприяти створенню спільнот, які просуватимуть стійкі проекти з відновлювальної енергетики, в даний час реалізується спільна ініціатива кооперативу wechange (Берлін) у партнерстві з ГО "Агенція сталого розвитку "Синергія" (Вінниця). Цей дворічний проект здійснюється за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини. Протягом другого року німецькі та українські фахівці працюють у громадах, представляючи кращі практики та підходи до створення енергетичних спільнот.

"Проект спрямовано на внесок у енергетичну трансформацію та зелений розвиток України, пропонуючи громадянам можливості для свідомого споживання та виробництва енергії,– говорить координаторка проєкту Юлія Айхгофер. – Ми прагнемо поширювати позитивний європейський досвід громадської енергетики в Україні, оскільки вважаємо, що ця модель може зміцнити енергетичну незалежність громадян, подолати проблему енергетичної бідності і прискорити процес декарбонізації України.”

Зараз фахівці проекту розробляють посібник зі створення енергетичних кооперативів, вже проведено кілька навчальних семінарів, воркшопів і кейс-чемпіонатів, де українські команди з різних міст вчилися створювати енергопроекти відповідно до запитів веснянком. В планах – навчальні поїздки до ЄС на стійкі енергооб'єкти та створення експертного хабу із фахівців, які можуть бути менторами для ініціативних груп в процесі створення енергетичних спільнот в Україні.

Підсумовуючи, можна зазначити, що успіх енергетичних проектів залежить від ініціативності і обізнаності громад та законодавчої підтримки відновлювальної енергетики. Зараз соціальні та регуляторні бар'єри перешкоджають розвитку проектів розподіленої генерації, але впровадження принципів пакета "чистої енергії" в національне законодавство може змінити статус енергоспільнот в Україні. Тому важливо готувати громади та фахівців, які зможуть керувати такими проектами.

Лариса Білозерова, спеціально для "Української енергетики"

Автор: Лариса БілозероваТеги:Євросоюзенергетичне співробітництвоенергоперехідзелена енергіявідновлювальна енергетиказаконодавствоГромадаПоділитись