Ставки зроблено. Яке майбутнє чекає на "Північний потік 2" та які кроки повинна зробити Україна

09 серпня 2017Економічна правда

Київ та його європейські партнери намагаються зупинити реалізацію газопроводу "Північний потік 2", який може збільшити частку російського газу в Європі до 80%. Чи зможуть вони переконати Німеччину та Австрію — головних прихильників проекту?

Росія продовжує вдаватися до відвертих маніпуляцій для просування свого стратегічного проекту "Північний потік 2", незважаючи на опір окремих європейських країн, санкції з боку США та економічні втрати, які має терпіти й сама Росія.

Нещодавно стало відомо, що Європейський Союз намагається отримати мандат від держав-членів для ведення переговорів з Росією щодо проекту.

В таких умовах Україна та її союзники повинні вжити додаткових зусиль для протидії цьому проекту, об'єднуючи європейських партнерів. В іншому випадку, ситуація може повторити історію з референдумом у Нідерландах. Зараз існує два шляхи дій.

Перша стратегія — співпрацювати з Єврокомісією та урядами країн-членів ЄС, пояснюючи, чому проект загрожує енергетичній безпеці Європи. Друга стратегія — представити кращий варіант, який враховує можливості української газотранспортної системи та підземних газосховищ. Для цього Україні потрібно подолати корупцію та здійснити реформи.

"Північний потік 2" після Стокгольмського арбітражу та санкцій

Серед останніх подій на українському та європейському газовому ринку важливими для розуміння поточної ситуації із реалізацією "Північного потоку 2" є рішення Стокгольмського арбітражу та ухвалений Сенатом США пакет санкцій.

Перше чинник — рішення арбітражу в Стокгольмі. Арбітраж розглядає дві суперечки між "Нафтогазом" та "Газпромом". Одна стосується контракту на купівлю газу Україною, підписаного під час газової кризи 2009 року, а інша — транзитного контракту між Україною та Росією.

У рішенні, оприлюдненому 30 травня, арбітраж задовольнив основні вимоги "Нафтогазу". Суд скасував принцип "бери або плати", що зобов'язував Україну сплачувати Росії штрафи за недостатнє споживання обумовлених контрактом обсягів газу.

Ці кошти "Газпром" планував використовувати для покриття збитків від реалізації проектів "Північний потік" та "Турецький потік" (раніше — "Південний потік").

Рішення по другій справі планують оприлюднити восени. Якщо Україна виграє, це змінить підходи до регуляторних актів ЄС щодо проектів та контрактів "Північного потоку 2".

Другий чинник — санкції США. Вони розширюють існуючі обмеження та накладають нові на компанії, які беруть участь у реалізації "Північного потоку 2".

Сенатор-республіканець Майк Крепо, один із авторів закону, підкреслив необхідність введення додаткових санкцій проти Росії: "Закон запроваджує санкції для тих, хто інвестує в російські енергетичні експортні газопроводи".

Дональд Трамп підписав закон 2 серпня. Конгрес проголосував майже одностайно, що трапляється дуже рідко, залишивши Трампу мало можливостей для маневрів.

Наявність підтримки в законодавчому процесі є зрозумілою, адже це дозволяє республіканцям завершити сесію з перемогою після невдач із реформами в охороні здоров'я, а також продемонструвати тиск на Росію під час розслідувань російського втручання у вибори.

По-друге, республіканці в Сенаті та Палаті представників успішно захистили поправки, які заважають Трампу змінити або скасувати санкції. В цьому аспекті вони досягли згоди з демократами обох палат.

По-третє, для Конгресу санкції є способом надіслати сигнал про наміри та продовжити тиск на Росію, відкриваючи нові можливості для своїх компаній, незважаючи на можливість співпраці з російськими підприємствами.

Про готовність США захищати інтереси вільного ринку та енергетичної безпеки в Європі, розділені також з Україною, повідомила на заході з енергетичної безпеки у Верховній Раді посол США в Україні Марі Йованович.

"США продовжують активно піднімати питання про нашу стурбованість з приводу "Північного потоку 2", оскільки жодна країна не повинна домінувати у постачанні природного газу до Європи", — зазначила посол про наміри Вашингтона.

В результаті ухвалення закону шанси на втілення проекту значно зменшаться, оскільки європейські компанії не будуть прагнути до санкцій і сплати мільйонних штрафів. Проте німецькі та австрійські газові гіганти активно працюють над реалізацією "Північного потоку 2".

Питання залишається відкритим: чи потрібен європейському ринку "Північний потік 2"? Відповідь однозначна — ні. Існуючі газотранспортні маршрути здатні забезпечити транзит газу. Як зазначила народна депутатка Ольга Бєлькова: "ГТС України функціонує лише на 50% від своїх можливостей, в той час як "Газпром" планує інвестувати 10 мільярдів доларів на "Північний потік 2". Це нетривіальна ситуація, оскільки "Північний потік 1", що працює п’ять років, задіяний лише на половину проектних потужностей. Чому потрібно ще одне газове з'єднання?".

Європа розділила свої погляди на проект

У питанні оцінки газопроводу Європа розділилася на два табори: прихильників і супротивників проекту. Найбільш рішучі опоненти, крім України, це Болгарія, Чехія, Греція, Угорщина, Естонія, Латвія, Литва, Польща та Румунія.

Лідери цих держав вважають, що збереження транзиту газу через Україну важливе не лише для енергетичної безпеки, але й для стабільності в Східній Європі.

"Більшість країн-членів ЄС виступають проти цього проекту. І не лише через турботу про Україну. Вони усвідомлюють: проект може підривати Європейський союз зсередини", — зазначив Михайло Гончар, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ".

США також активно критикують проект. По-перше, Сполучені Штати неодноразово вводили санкції проти компаній, залучених у його реалізацію. По-друге, Трамп чітко заявив про неприпустимість втілення проекту під час свого візиту до Варшави, підкресливши, що жодна країна не повинна здійснювати енергетичний шантаж.

Сенат США має на меті не допустити реалізацію "Північного потоку 2", оскільки це негативно вплине на енергетичну безпеку Європи та гальмує розвиток газового ринку в Центрально-Східній Європі.

Водночас, американська адміністрація зацікавлена в сучасному конкурентному європейському ринку, зокрема в експорті американських енергоресурсів, зокрема скрапленого газу, перші партії якого вже прибули до Європи.

Україна взаємодіє зі США в газовій сфері, повідомила Йованович: "Ми у США тісно співпрацюємо з українськими партнерами, щоб постачати скраплений газ із США до України через Польщу".

Заявив про свою підтримку України президент Європейської ради Дональд Туск, зазначивши, що проект порушує законодавство ЄС та не відповідає стратегічним інтересам Європейського Союзу й України.

Туск підкреслив, що, за даними Єврокомісії, реалізація "Північного потоку 2" спричинить збільшення частки російського газу в Європі до 80%, в той час як "Газпром" контролюватиме 60% газового ринку Німеччини.

За словами Йоханнеса Бауера, заступника керівника Енергетичної групи підтримки України, Росія вже домінує на європейському ринку природного газу: "У 2014 році РФ постачала 38% газу, тоді як Норвегія — 32%".

Залежність від російського газу зменшується з сходу на захід Європи: Словаччина — 84%, Австрія — 70%, Польща — 64%, Німеччина та Угорщина — 62%, Чехія — 58%, Данія — 55%, Італія — 40%, Франція — 25%.

Єдиними державами на континенті, які можуть похвалитися відсутністю залежності від російського газу, є Швеція, Норвегія, Іспанія, Португалія, Албанія та Україна. Частково залежні — Румунія, Нідерланди, Бельгія та Хорватія.

На стороні "Північного потоку 2" стоять уряди Німеччини і Австрії, які мають свої економічні та політичні інтереси. Відразу після прийняття нового пакету санкцій Сенатом Німеччина та Австрія різко висловили невдоволення: "Енергетичне забезпечення Європи — це справа Європи, а не Сполучених Штатів!"

Голова "Нафтогазу" Андрій Коболєв пояснив, що така позиція не є випадковою, адже вона обумовлена інтересами великого бізнесу в обох країнах: "Пропозиція "Північного потоку 2" вигідна для Німеччини та Австрії, адже надасть місцевим бізнесменам доступ до дешевих енергоресурсів".

Серед партнерів "Газпрому" за цим проектом є дві найбільші компанії: німецькі Wintershall та Uniper і австрійська ÖMV. Окрім того, серйозний інтерес проявляють нідерландсько-британська Royal Dutch Shell та французька Engie. Німеччина давно підтримувала "Північний потік 2", що можна пояснити кількома причинами.

По-перше, Німеччина отримуватиме газ з Росії без необхідності проходження через транзитні маршрути. Це надасть Берліну контроль над розподілом російських ресурсів в Європі, перетворить його на основний газовий хаб та дозволить впливати на ціни.

По-друге, ймовірно, ціна на російський газ для Німеччини знизиться. Проте, через монополізацію цінник на газ для інших країн зросте, а "Газпром" отримає суттєвий важіль впливу на економіку та політику.

По-третє, німецькі компанії стануть активними учасниками ринку, перейнявши роль польських та словацьких, перетворившись з споживачів на продавців.

По-четверте, Берлін зміцнить своє стратегічне положення в Європі, ставши найбільшою економікою та потужним політичним центром. Це і пояснює зростаюче протистояння італійського уряду планам "Газпрому", адже реалізація проекту може позбавити Рим статусу важливого газового хабу.

Крім того, Італія й досі має претензії до Берліна, який у 2014 році підтримав санкції проти "Південного потоку" — "близнюка" "Північного потоку". Нагадую, що "Південний потік" повинен був проходити дном Чорного моря і постачати газ до південних країн ЄС, що значно зміцнило б італійську позицію.

Якщо "Північний потік 2" реалізується, Австрія отримає можливість стати газовим буфером Центральної Європи, постачаючи газ на Балкани та до Східної Європи. Завдяки доступу до газопроводу OPAL, Австрія може перетворитися на транзитну газову країну, разом з Берліном визначаючи правила на ринку енергетичних ресурсів.

Ця ситуація не обійшлася без російського впливу: німецькі та австрійські компанії є давніми партнерами "Газпрому". Wintershall має активи в Росії, а "Газпром" виступає інвестором та власником значної частини акцій цієї компанії. Аналогічна ситуація із ÖMV.

Незважаючи на те, що Німеччина і Австрія підвищать свої ролі в газовій сфері, це може піти на шкоду політичній та економічній безпеці обох урядів, оскільки вони не завжди бачать можливі загрози.

"Північний потік 2" має суто геополітичні цілі, і, врешті-решт, він послабить безпеку газопостачання для всієї Європи", — наголосив голова Верховної Ради Андрій Парубій.

Необхідні термінові рішення

Україна та її союзники в Європі докладають великих зусиль для протидії "Північному потоку 2".

Одна з останніх перемог — рішення Європейської Ради про проведення переговорів між Єврокомісією та Nord Stream 2 AG для пошуку юридичного компромісу. Хоча ця група не має повноважень зупинити реалізацію проекту, переговори надають шанс сформулювати чітку стратегію та вжити необхідних заходів.

Країни ЄС, які заперечують проти проекту, активно звертаються до керівництва Євросоюзу та порушують це питання на зустрічах різного рівня.

Уряд Польщі разом з польською компанією PGNiG ініціюють судовий процес в Європейському суді проти "Газпрому", вимагаючи, аби Єврокомісія визнала порушення конкурентної політики з боку російського монополіста. PGNiG також проти надання "Газпромові" доступу до потужностей OPAL.

Україні слід активніше співпрацювати з міжнародними екоорганізаціями та фермерами регіону, які протестують проти будівництва газопроводу. Зокрема, йдеться про Всесвітній фонд дикої природи, який підрахував негативні наслідки для екосистеми Балтійського моря.

Лише у винятковій економічній зоні Німеччини планується виділити 239 тонн фосфору, не кажучи вже про загрозу для місцевої флори і фауни. Також на дні Балтійського моря знаходяться тисячі тонн небезпечних речовин, хімічної зброї, вибухових пристроїв, по яких пройде "Північний потік 2".

Україні та її партнерам варто акцентувати увагу європейських країн на розвитку LNG-інфраструктури та газосховищ. "Пріоритетами Євросоюзу повинні стати скраплений газ і створення газосховищ, що підвищить енергетичну безпеку Європи", — наголосив Йоханнес Баумер.

Необхідно активізувати зусилля й у юридичній площині. Народна депутатка Наталія Кацер-Бучковська пропонує розробку закону про енергетичну безпеку, в якому будуть прописані загрози та механізми захисту, а також створення координаційного центру. За її словами, таке законодавство може бути схвалене восени 2017 року.

Продовжуйте слідкувати за подіями, адже вже 19 вересня відбудеться саміт міністрів з питань енергетики Європейського Союзу та буде визначено подальша доля "Північного потоку 2".

Автор: Олександр ЯрощукТеги:Північний потік-2Поділитись