СВАМ і декарбонізація економіки України

20 серпня 2021

Як українські експортери підготовляються до запровадження вуглецевого податку на кордоні з Євросоюзом

З метою боротьби зі змінами клімату Єврокомісія (ЄК) впровадила пакет ініціатив Fit for 55, презентований 14 липня 2021 року. Ціль програми полягає в протидії змінам клімату та перетворенні Європи на перший у світі кліматично нейтральний континент. 

Запропоновані заходи передбачають зниження викидів вуглекислого газу (CO2) в ЄС до 2030 року не менше ніж на 55% в порівнянні з 1990 роком і досягнення нетто-нульового рівня до 2050 року. 

Яким чином нові європейські умови вплинуть на українських виробників та чи готові експортери до нового податку – розглянула «Українська енергетика».

Навіщо ЄС запроваджує «вуглецеве мито»

В документі Єврокомісії зазначається, що пакет Fit for 55 містить близько півтора десятка законодавчих пропозицій і політичних ініціатив. Це включає покращення нормативних актів щодо торгівлі викидами, енергоефективності, відновлювальної енергетики, землекористування і лісової стратегії, податку на енергію, нових стандартів для викидів СО2 та альтернативних видів пального для транспорту і авіації.

Серед нововведень – створення механізму прикордонного вуглецевого коригування (СВАМ). Експерти вважають цей податок одним із ключових елементів реформи. Його впровадження передбачає стягнення платежів з імпортних товарів в ЄС залежно від їхнього вуглецевого сліду.

Євросоюз хоче захистити місцевих виробників, які сплачують високі податки за викиди, від несумлінної конкуренції з імпортованими товарами з країн з менш строгими стандартами. На думку європейських посадовців, СВАМ також стимулює торгових партнерів ЄС до екологізації виробничих процесів.

У Брюсселі стверджують, що механізм CBAM розроблений у відповідності до правил Світової організації торгівлі та інших міжнародних зобов'язань.

Система СВАМ повинна працювати так: імпортери в ЄС купуватимуть вуглецеві сертифікати, що відповідають ціні на викиди, яку б вони сплатили, якби товари виготовлялися відповідно до правил ЄС.

Водночас, якщо виробник з країни, що не входить до ЄС, підтвердить сплату еквівалентної вартості за викиди CO2 під час виробництва, ця сума може бути вирахувана з податку.

Спеціалісти зазначають, що під час впровадження цього механізму платіжними будуть імпортні поставки електроенергії, сталі, цементу, добрив та алюмінію.

Що стосується України, механізм СВАМ суттєво вплине на експортну політику, оскільки усі згадані категорії товарів присутні у списках українських експортерів до ЄС.

Податок на CO2 в Україні наразі становить 10 гривень за тонну. На розгляді у Верховній Раді знаходиться законопроєкт №5600, в якому уряд пропонує підвищити його до трьох разів, проте ця сума все ще менша середніх значень в країнах ЄС.

Ставки податку на викиди в Україні визначають держави-члени ЄС. Вартість викидів дуже варіюється, наприклад, від 116 євро в Швеції до 7 євроцентів у Польщі. Однак експерти зазначають, що порівнювати податки в різних країнах не зовсім коректно, оскільки система екологічного оподаткування в кожній країні має різні складові.

Розмір податків на викиди СО2 у країнах Європи у 2021 році. Джерело: taxfoundation.org

Згідно з даними Світового банку, рекомендований діапазон для вуглецевого податку коливається від 40 до 80 доларів США за тонну.

Податок на викиди має зростаючий тренд. Актуальна вартість викидів у Системі торгівлі викидами ЄС вперше в цьому році досягла 50 євро за тонну і наближається до 60 євро за тонну СО2.

Аналітики прогнозують, що до 2030 року ціна на викиди вуглецю у СТВ ЄС може сягнути 90 євро за тонну.

Які товари експортують українські виробники в ЄС

Мінекономіки повідомляє, що країни Євросоюзу залишаються головними торговельними партнерами України. Питома вага держав ЄС у зовнішньоторговельному обороті товарів і послуг України у 2020 році досягла близько 41%.

Представництво ЄС в Україні уточнює, що обсяг торгівлі товарами між Україною та ЄС у 2020 році склав 42,1 млрд доларів США. Основні товарні категорії українського експорту до ЄС включають чорні метали – 13,5%, електричні машини – 11,9%, жири та олії – 9,9%, зернові – 9,6%, руди та шлаки – 7,8%, насіння олійних рослин – 6,7%, деревина та вироби з неї – 5,3%.

У п'ятірку основних партнерів, які імпортують товари з України у 2020 році, увійшли країни ЄС, Китай, Росія, Туреччина та Індія.

Водночас, в умовах пандемії у 2020 році частка експорту до ЄС зменшилась приблизно на 10%. Проте швидко зростає співпраця з Китаєм: в 2020 році експорт українських товарів до Китаю збільшився майже вдвічі в порівнянні з 2019 роком.

Головні торгівельні партнери України за експортом товарів у 2020 році. Джерело - me.gov.ua

За даними Мінекономіки, найбільша частка в українському експорті належить продукції агропромислового комплексу та харчової промисловості, яка становить 45,1%. Продукція металургії займає 18,3%, машинобудування – 11,0%, мінеральних продуктів, зокрема, цементу – 10,8%, а частка товарів хімічної промисловості – 5,5%.

Оцінка СВАМ українськими експертами і виробниками

Ініціатива запровадження вуглецевого мита в ЄС уже другий рік активно обговорюється українськими експертами та виробниками. Говорять про екологічні зобов'язання України, терміни та механізми фінансування декарбонізації економіки, а також наслідки введення СВАМ.

Аналітик Ресурсно-аналітичного центру «Суспільство і довкілля» Андрій Андрусевич вважає, що проект регламенту щодо CBAM включає врахування сплаченої в країні походження вартості податку на викиди при розрахунку ввізного мита. Це створює можливості для України зменшити негативні ефекти CBAM на український експорт.

«Сьогоднішня ставка податку (ред. – 32 євроценти за тонну СО2) смішна і не має суттєвого значення для виробників, якщо середня ціна тонни вуглецю в ЄС становить 40-50 євро. Один з варіантів – підняти податок на СО2, щоб кошти залишались в Україні, а не йшли до ЄС», – роздумує експерт.

Він уточнює, що підвищення ставки податку на СО2 для всіх підприємств наразі нереально, оскільки не всі є експортерами. Андрусевич пропонує вивчити можливість впровадження окремого вуглецевого податку на експорт. Водночас він наголошує, що повернення такого податку безпосередньо експортерам за регламентом неможливе. 

«Натомість можна інвестувати у підвищення енергоефективності або створити спеціальний фонд. Регламент також передбачає можливість укладання “секторальних угод” між ЄС та третіми країнами, що запропоновано в проекті ст. 9 регламенту, це може стати шляхом для збереження коштів. Проте ці кроки не вирішують питання зниження маржинальності експортерів», – роз'яснює Андрій Андрусевич.

Фахівці різних галузей також розробляють сценарії реагування на впровадження СВАМ. Наприклад, у дослідженнях аналітиків GMK Center зазначається, що введення механізму СВАМ найбільше вплине на українських експортерів металопродукції, при цьому попередня оцінка втрат може скласти 100-200 млн євро на рік. 

Втім, представники галузі усвідомлюють, що для успішної конкуренції на міжнародних ринках українським виробникам потрібно встановлювати цілі для зменшення CO2-викидів та розробляти стратегії декарбонізації. Таким чином, на головні проблеми впровадження низьковуглецевих технологій залишається фінансування.

За оцінками аналітиків GMK Center, процес декарбонізації виробництв вимагатиме від металургійних підприємств України 25 млрд доларів США капітальних інвестицій. Прогнозують, що протягом 2030-2070 років цей фінансовий тягар буде найбільшим.

Експерти посилаються на дані Міжнародного енергетичного агентства, з яких вважається, що найважливіші технології для зменшення викидів парникових газів у металургії можуть бути готовими для промислового використання не раніше 2030 року. 

Засновник консалтингової компанії Horst Wiesinger Consulting, голова наглядової ради GMK Center, Хорст Візінгер, допускає, що навіть за наявності нових технологій досягти повної вуглецевої нейтральності до 2050 року буде складно.  

«Технології, які здатні повністю виключити викиди СО2, поки що на ранніх етапах розвитку і представлені в основному поодинокими розробками і науковими проектами, – зазначає Хорст Візінгер. – У металургії перше застосування проривних технологій, пов'язаних із воднем, може відбутися десь за 25 років».

Перехід на відновлювальні джерела енергії експерт вважає ключовим для декарбонізації промисловості. 

Хоча українські виробники сподіваються на участь держави у фінансуванні проектів декарбонізації, незалежні фахівці вважають, що модернізація має бути за рахунок власників бізнесу. 

«Сьогодні важко оцінити, як вуглецевий податок вплине на виробників сталі, цементу або мінеральних добрив. Чи просто зменшить дохідність, або зробить виробництво нерентабельним, – зауважує аналітик Андрій Андрусевич. – Якщо податок зменшує лише дохідність, це не повинно бути проблемою для платників податків. Тому вважаю, що модернізація має здійснюватися виключно коштом власників бізнесів. Держава може фінансувати тільки такі сфери, як дослідження, розвиток та інновації».

Чи готові компанії-експортери до введення СВАМ

Наразі компанії, зокрема в енергетичній галузі, вивчають питання впровадження СВАМ, щоб у майбутньому представити офіційні позиції та стратегії. 

На думку експертів, реалізація механізму СВАМ матиме найбільший вплив на металургійний сектор. На даний момент цей сектор, поряд з агропромисловістю, є значним джерелом валютних надходжень, отже, може суттєво вплинути на економіку України. 

Проте ми стикаємось з застарілими технологіями. В світі використовуються три основні технології для виробництва сталі: мартенівська, киснево-конверторна та електросталеплавильна.

Необхідним є також перехід на електрометалургію, яка в Україні займає до 6% загального виробництва сталі.

Експерти вважають, що максимально відповідати європейським нормам викидів СО2 можуть лише електропечі з рівнем 100-300 кг СО2 на тонну сталі. В тоді як у мартенівському виробництві цей показник перевищує 2500 кг СО2, а при виготовленні тонни сталі киснево-конверторним методом складає 1800-2000 кг СО2. 

Як українські металургійні компанії, такі як «Метінвест», «Інтерпайп» та Ferrexpo, готуються до запровадження СВАМ, задля висвітлення інформації організації «Українська енергетика» проходив Міжнародний форум «Декарбонізації сталевій індустрії: виклик для України», який відбувся у Києві 14 липня 2021 року.

Представники металургійної промисловості на Міжнародному форумі «Декарбонізації сталевій індустрії: виклик для України». Джерело: фото GMK Center

Представники провідних українських металургійних компаній запевнили на форумі, що їхня галузь зіграє критичну роль у досягненні країною вуглецевої нейтральності. 

«Сьогодні «Метінвест» розробляє детальну дорожню карту для зменшення викидів СO2. Ми аналізуємо кроки, необхідні для досягнення нашого виробництва вуглецевої нейтральності, оскільки масштабна трансформація не повинна загрожувати стабільності нашого бізнесу», – висловився генеральний директор групи Метінвест Юрій Риженков. 

Він повідомив, що на найбільшій аглофабриці в Європі завершено монтаж системи очистки, аналогічні роботи відбуваються на конверторах.

В компанії додали, що «Метінвест» уклав дві угоди про партнерство для спільних проектів, спрямованих на зменшення викидів парникових газів. 

Перша угода укладена з міжнародною компанією Primetals Technologies, у рамках якої українські металурги працюватимуть над новими технологіями для всього виробничого ланцюга, включаючи виробництво сталі на основі прямого відновлення (DRI). 

У другому проекті «Метінвест» планує реалізувати заходи зі скорочення викидів СО2 з австрійським дослідницьким центром K1-MET, через підвищення енергоефективності й комплексної декарбонізації.

Юрій Риженков стверджує, що у 2021 році організація виділить 1,5 млрд доларів США виключно на екологічні проекти.

Основні викиди СО2 в компанії пов'язані з виробництвом чавуну, тому скорочення викидів планують достигти запровадженням технології DRI та наступним виробництвом сталі методом електроплавлення. 

«Серед наших цілей – розробка технологій для захоплення СО2, відкриття нового університету у місті Маріуполь, який стане центром досліджень, щоб рухатися по шляху декарбонізації», – підкреслює генеральний директор групи Метінвест Юрій Риженков.

Про досягнення у сфері низьковуглецевої металургії повідомив перший заступник генерального директора компанії Interpipe Денис Морозов. Наразі на заводі «Інтерпайп Сталь» в Дніпрі, побудованому у 2012 році, реалізується електросталеплавильний метод виробництва.

Виробництво «Інтерпайп Сталь». Джерело: interpipe.biz

«Глобальний тренд декарбонізації вже проявився, і українська промисловість має пройти цей шлях. В іншому випадку вона може втратити європейський ринок після введення в у дію митного тарифу на імпорт продукції, що не відповідає критеріям кліматичної нейтральності», – наголошує Денис Морозов. 

Компанія Interpipe звертає увагу, що її завод побудовано відповідно до всіх екологічних вимог ЄС замість застарілого й екологічно небезпечного мартенівського виробництва. В результаті викиди СО2 скорочені в десять раз, зменшено й споживання природного газу.

Виробники зазначають, що основною проблемою для розвитку низьковуглецевої металургії є неконтрольований вивіз металобрухту за кордон. Справді, металобрухт є критично важливою сировиною для декарбонізації української металургії. 

Денис Морозов зазначає, що в червні 2021 року експорт металобрухту, переважно до Туреччини, досяг рекорду у 85 тисяч тонн. Це ілюструє, що в Україні згоріло надлишкових 65 тисяч тонн вугілля з відповідними викидами СО2.

«Використання металобрухту може допомогти знизити викиди СО2 на 60% на тонну сталі. Усі країни світу розуміють, що використання тонни металобрухту замість руди дозволяє не спалювати 740 кг вугілля, і намагаються залишити його в своїй країні. Нажаль, в Україні експорт металобрухту продовжує зростати», – наголошує представник Interpipe. 

Стосовно ситуації, що склалася, погоджуються й представники гірничо-металургійної компанії Ferrexpo. «Виробництво сталі також є частиною глобальних зусиль щодо охорони довкілля: тренд на «зелену» сталь сьогодні відзначається зростаючими інвестиціями металургійних компаній у свої екологічні проекти», – вважає Бретт Солт, директор з маркетингу Ferrexpo. 

Шлях до вуглецевої нейтральності для компанії полягає в забезпеченні відновлювальними джерелами енергії. Це дозволить скоротити до 62% викидів, відмічають у Ferrexpo.

На ділянці відвалів гірничорудного виробництва Ferrexpo з липня 2021 року впроваджено пілотний проект СЕС потужністю 5 МВт без використання пільгового «зеленого» тарифу. У разі успіху пілотного проекту, у Ferrexpo планують реалізувати будівництво наступних електростанцій потужністю від 250 до 1000 МВт. Це, за даними компанії, дозволить забезпечити низьковуглецеве виробництво залізорудних окатків.

Подальші плани Ferrexpo на Полтавщині включають відмову від використання дизельного пального при видобутку залізної руди та природного газу, що дозволить зменшити викиди СО2 на 14% і 13%, відповідно.

Отже, готуючи до введення заявленого Єврокомісією механізму прикордонного вуглецевого коригування (СВАМ), ключові компанії-експортери активізували зусилля в реалізації низьковуглецевих технологій на своїх підприємствах.

При цьому вони сподіваються на підтримку з боку законодавства та фінансування від держави. Експортери сподіваються вирішити проблему експорту металобрухту, де виникає критична сировина для електросталеплавлення.

Експерти галузі стверджують, що Україні потрібно підтримати перехід від застарілих «брудних» виробництв до сучасних технологічних циклів з низькими викидами. Державна підтримка потрібна для фінансування досліджень та розвитку інноваційних проектів для досягнення кліматичної нейтральності української промисловості. 

Лариса Білозерова, спеціально для «Української енергетики»

Теги:Механізм прикордонного вуглецевого регулюваннявуглецевий кордонвуглецеві викидиПоділитись