"Чорні діри" України: чому країна продовжує фінансувати державні шахти

10 січня 2018

Якби вони були в приватній власності, їх давно визнали б банкрутами і закрили б — не менше ніж 8 з 11 державних шахт потребують серйозних інвестицій або підлягають закриттю.

Державні вуглевидобувні компанії тривалий час були найбільшими отримувачами бюджетних дотацій.

Однак мільярдні вливання з бюджету не зробили їх прибутковими: 96% державних вуглевидобувальних шахт вже майже 25 років не проходили модернізацію, а дві третини основного обладнання вже відпрацювали свій ресурс.

Попри введення формули для розрахунку ціни вугілля, що мала покращити фінансові показники шахт, їх результати в роботі та фінансовий стан тільки погіршуються.

Протягом 2013-2016 років шахти отримали 11,6 млрд грн державної підтримки, тоді як збитки від виробництва за цей період склали 17,6 млрд грн.

За три квартали 2017 року витрати вугільних підприємств за собівартістю становили 6,196 млрд грн, і держава надала 1,421 млрд грн у вигляді цінових дотацій.

Аналіз нестабільності

Дані Міністерства енергетики свідчать, що в вересні цього року ціна вугілля перевищувала собівартість лише на трьох державних шахтах: ДП "ВК "Краснолиманська", ДП "Львіввугілля" та ПАТ "Шахта Надія".

Ціни на продукцію інших державних вуглевидобувних підприємств були значно нижчими за собівартість. Тобто, більшість з них збиткові.

Щоб подивитися фінансові показники, наведіть курсором на стовпчики

Якби ці підприємства були приватними, то вже давно б визнали себе банкрутами і закрили б свою роботу. Не менше 8 з 11 шахт, чия фінансова звітність була опублікована Міністерством енергетики, потребують істотних інвестицій або закриття.

Єдине підприємство серед державних шахт з найменшими негативними фінансовими показниками — ДП "ВК Краснолиманська".

Всі інші вугледобувні компанії не мають навіть власного оборотного капіталу і залежать від зовнішнього фінансування, демонструючи дуже низький рівень фінансової стійкості.

Звісно, оцінка показників фінансової стійкості — це лише один з підходів до аналізу фінансового стану підприємства.

Зокрема, Міністерство енергетики проводило оцінку пріоритетності вугледобувних підприємств на підконтрольних територіях, використовуючи методику класифікації на групи розвитку.

При цьому враховувалися такі показники, як межа беззбитковості, зростання видобутку, інвестиційна привабливість, тривалість видобутку запасів, річний дохід, період повернення інвестицій та інші.

Найкращі серед найгірших

Навіть у найменш проблемного підприємства — "Краснолиманської" — за три квартали 2017 року погіршилися фінансові показники. Власний оборотний капітал зменшився, а залежність підприємства від позикового фінансування зросла.

У першому кварталі поточного року цей показник був позитивним — 396,378 млн грн. Проте у другому кварталі він зменшився на 7,371 млн грн, а в третьому знизився до 290,174 млн грн.

Таким чином, тепер на кожну гривню оборотних коштів компанії припадає 19 копійок власних оборотних коштів.

Це значення нижче від нормативного, що вказує на необхідність збільшення власного оборотного капіталу, щоб уникнути подальшої залежності від кредитування та ризиків, пов'язаних з ним.

Реформа на мільярди

Враховуючи критичний стан підприємств державного вуглевидобувного сектору, у 2017 році уряд затвердив концепцію реформування та розвитку вугільної промисловості до 2020 року.

Вона передбачає залучення стратегічних інвесторів, приватизацію перспективних шахт та ліквідацію або консервацію неперспективних, а також усунення факторів, що ведуть до високих витрат, зокрема низької продуктивності праці.

Очікується, що під час реформування шахти будуть поділені на три категорії.

Перша — перспективні шахти з великими промисловими запасами вугілля, які можуть швидко стати прибутковими.

Другій — консерваційні шахти з низькими техніко-економічними показниками, значним зносом обладнання й високими витратами на виведення їх на прибутковий рівень.

Третій — шахти для ліквідації, що видобувають лише залишкові запаси вугілля та не мають можливості стати прибутковими.

Згідно з концепцією, 6 грудня урядом було створено ДП "Національна вугільна компанія", метою якої є реорганізація державних вугільних активів. Компанії передадуть 33 шахти, які перестануть функціонувати як окремі юридичні особи.

Наступним кроком стане створення єдиних проектно-наукових і сервісно-технічних центрів, а також ліквідація непрофільних активів і передача соціальних об'єктів на баланс місцевих бюджетів. Передбачається, що така адміністративна оптимізація дозволить заощадити 1,5 млрд грн.

Однак, на фоні величезних боргів державних шахт перед кредиторами це — мізер. Поки уряд відкладає вирішення цієї проблеми, надаючи державні гарантії для виконання зобов'язань за кредитами.

Звичайно, частину боргів можуть списати чи реструктуризувати, інша частина буде покрита з бюджету.

Зокрема, у Державному бюджеті на 2018 рік заплановано 1,4 млрд грн на погашення боргів державних шахт за спожиту електроенергію. Натомість на реальне реформування галузі виділено трохи більше мільярда: 752,928 млн грн — на ліквідацію збиткових шахт, 10 млн грн — на будівництво шахти "Нововолинська", і 300 млн грн — на зниження вартості кредитів на будівництво та модернізацію.

Також у Мінфіні запевнили, що в бюджеті 2018 року не передбачено коштів на цінові дотації державним вуглевидобувним компаніям.

Проте, питання заборгованості по зарплатах залишається, і на це також потрібні будуть джерела фінансування.

Тож у наступному році ми, ймовірно, знову станемо свідками спроб перерозподілити бюджетні кошти — зокрема, якщо уряд спробує покрити заборгованість по заробітній платі, забираючи ресурси з програм на реформування галузі.

Тарас Ткачук, Роман Ніцович, DiXi Group

Матеріал підготовлено в рамках проекту USAID "Прозора енергетика". Цей проект має на меті боротьбу з корупцією та поліпшення фінансової прозорості в енергетичному секторі України.

Поділитись