Лічильники тепла: від загальнобудинкових до квартирних

29 січня 2022

В Україні досі немає повного комерційного (будинкового) обліку тепла, який планувалося запровадити ще 2018 року.

Згідно з даними Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження, 83% житлових будинків в Україні обладнані лічильниками тепла. Більшість українців оплачують тепло через загальнобудинкові прилади обліку. Але фахівці вважають, що найбільша мотивація економити тепло є лише при індивідуальному обліку. Чи можливо забезпечити це у старих багатоповерхівках?

«Українська енергетика» з'ясувала, які саме прилади обліку тепла використовують українці та чи можуть реально сплачувати тільки за спожите тепло.

Будинкові та квартирні теплолічильники

За даними Держенергоефективності та Міненерго, отриманими з інформації обласних адміністрацій, на 20 квітня 82,6% житлових будинків в країні мають лічильники тепла.

«У цю статистику входять всі будівлі, які підключені до мереж централізованого теплопостачання, тоді як раніше враховувалися лише багатоквартирні», – пояснила Олена Байда, експертка з енергоефективності, яка працює у проєкті USAID «Прозорість енергетичного сектору».

Вона також зазначила, що надані Держенергоефективності дані показують тільки загальнобудинковий облік тепла. Хоча законодавство дозволяє вести і розподільний облік, проте, на жаль, офіційних даних про нього немає.

Загальнобудинковий облік тепла

Яка різниця між різними видами обліку?

«В Україні існує два типи лічильників (вузлів обліку) теплової енергії та водопостачання: вузли комерційного та розподільного обліку, – прокоментував Дмитро Левицький, юрист в сфері ЖКГ, член правління ОСББ. – У побуті їх називають будинковими і квартирними лічильниками тепла».

Технічно між ними немає значних відмінностей. Важливими є точність, пропускна здатність та інші характеристики. Зрозуміло, що для будинку потрібні більше можливостей, а для квартири – менше.

«Статус вузла визначається відповідно до закону 2017 року «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Дуже спрощено, цей документ говорить: все, що заходить у будинок, має бути оплачено», – додав Дмитро Левицький.

Отже, ймовірно, що держава планує в найкоротші терміни впровадити хоча б повний побудинковий облік.

«100%-ий облік тепла мусив бути запроваджений до 2.08.2018 року, – підкреслила експертка з енергоефективності Олена Байда. – Але парламент відстрочив цей термін до 1.08.2022 року».

Механічні та ультразвукові прилади обліку

Окрім класифікації теплолічильників на будинкові та квартирні, існує також розподіл за принципом роботи – на механічні та ультразвукові.

Механічний лічильник вимірює витрати тепла за швидкістю обертання механічної турбіни в потоці теплоносія, тоді як ультразвуковий – за швидкістю ультразвукових хвиль через цей потік.

Механічний лічильник тепла

«Ультразвукові лічильники дорожчі, але більш надійні, – пояснив Петро Бачуля, енергоаудитор ТОВ «КиївЕСКО», – оскільки в них немає рухомих частин, які можуть ламатися. Крім того, в них вищий клас точності та тривалий термін служби. Зазвичай механічний квартирний лічильник служить близько двох міжповірочних інтервалів (потім може вийти з ладу), в той час як ультразвукові служать щонайменше три-чотири межі повірки».

Ультразвуковий лічильник тепла

Ще однією перевагою ультразвукових лічильників є можливість роботи за бездротовим зв'язком.

«Це важливо для постачальних організацій, оскільки дозволяє забезпечити швидкий й якісний облік тепла дистанційно. Тобто, не потрібно, щоб працівник компанії приходив і знімав показники. Дані можна отримувати віддалено», – додав енергоаудитор.

Чому існує проблема індивідуального обліку тепла?

Кожен мешканець бажає, щоб температура в квартирі була комфортною і щоб він платив саме за спожите тепло. Споживачеві важливо мати можливість знижувати витрати на тепло або підвищувати температуру, коли це необхідно. Для цього потрібно встановити регулятори на батареях та квартирний лічильник тепла. Однак, чому ж більшість українців не мають їх? Виявляється, причина в системі опалення.

При горизонтальній системі опалення, окрім будинкового лічильника, встановлюються квартирні прилади обліку.

Горизонтальна система опалення

«У всіх нових будинках прилади розподільного обліку тепла (квартирні лічильники) встановлюються безпосередньо забудовником, але в старих багатоповерхівках зробити це неможливо», – відзначив Петро Бачуля.

«В будинках з вертикальною схемою систем теплопостачання немає технічної можливості для встановлення індивідуальних лічильників, – пояснила Олена Байда. – Проблема також у тому, що часто в таких будинках через незбалансованість системи теплопостачання перегріваются верхні поверхи, мешканці відкривають вікна взимку, а мешканці перших поверхів мерзнуть і навіть користуються електричними обігрівачами. Оплата за тепло в таких випадках розподіляється пропорційно до площі квартири, незалежно від температури у приміщеннях».

Вертикальна система опалення

Таким чином, в будинках з вертикальною системою теплопостачання облік тепла здійснюється переважно через загальнобудинкові лічильники (вузли комерційного обліку). За інформацією, що отримана, за рахунок цього економія може складати до 60% тепла. Але вертикальна система теплопостачання не є абсолютним вироком, оскільки є можливість індивідуального обліку.

Навіть якщо ви живете в старій багатоповерхівці з вертикальною системою опалення, ви можете регулювати температуру в кожному приміщенні і платити тільки за використане тепло.

«Там, де неможливо встановити квартирні узли обліку теплової енергії, мають бути встановлені квартирні алокатори (прилади-розподілювачі), які вимірюють умовні одиниці для распределення теплоресурсу», – вважає юрист Дмитро Левицький.

«Такі прилади встановлюються на кожен радіатор і пломбуються для запобігання маніпуляцій з показаннями, – пояснила експертка з енергоефективності Олена Байда. – Розподільники вимірюють температуру радіатора та повітря в приміщенні. Дані автоматично передаються на сервер, де здійснюється рахунок, скільки тепла використано в конкретній квартирі».

Проте, додає експертка, встановлення розподільників тепла є лише частиною необхідного комплексу рішень.

«Перш ніж це робити, потрібно модернізувати або встановити індивідуальні теплові пункти, збалансувати систему теплопостачання. Для цього необхідно усвідомлення відповідальності за спільне майно й налагодження контактів між сусідами. Адже щоб реалізувати облік тепла через розподільники, згідно з законом, необхідно, щоб вони були встановлені як мінімум на 50% усіх радіаторів у квартирах», – сказала Олена Байда.

Будинковий + квартирний лічильник

Навіть у випадках, коли в будинках здійснюється поквартирний облік, без будинкових лічильників не обійтися. Це обумовлено декількома чинниками.

Щоб тепло дійшло від входу в підвалі до конкретної квартири, теплоносій втрачає кілька градусів. Однак цей теплоносій не просто охолоджується, він прогріває будинок. Якщо будинок утеплений, а в місцях загального користування замінені вікна, то тепло в ньому зберігається краще. А в разі, якщо співвласники не ремонтували його та мережі 30 років, то будинок втрачає значні обсяги теплового ресурсу. Незважаючи на це, деякі співвласники хочуть сплачувати лише за те тепло, яке дійшло до їхньої квартири, і пред'являють претензії щодо його якості. Мовляв, батареї холодні, а гаряча вода іржава.

«Власники квартир давно думають про встановлення лічильників у своїх квартирах, – зазначив юрист Дмитро Левицький, – але слід пам'ятати, що весь багатоквартирний будинок і мережі – це спільна власність. Єдиний спосіб «узгодити баланс» (це європейський підхід) – забезпечити комерційний облік теплоенергії та водопостачання, тобто необхідно встановити вузол комерційного обліку в кожному будинку, щоб здійснювати оплату за ним».

Якщо до будинку надійшло 1000 кубічних метрів гарячої води, та якщо підсумувати покази квартирних лічильників (припустимо, що вони є в усіх), то отримаємо в будь-якому випадку менше, наприклад, 900 кубів. Різниця виникає, по-перше, через похибки в вимірюванні, і, по-друге, через втрати в мережах (пошкодження, аварії тощо).

«У зв'язку з цим було прийнято рішення: за скільки кубів чи гігакалорій має заплатити будинок – визначається згідно з будинковим лічильником. А обсяг споживання, який повинен оплатити кожен власник квартири, визначаємо простим шляхом: ділимо показники будинкового лічильника на показники квартирних – розподільчих лічильників. Так отримуємо кількість кубів або гігакалорій, які повинен сплатити конкретний споживач. Отже, споживач фактично платить за 9 кубів гарячої води, при тому що його квартирний лічильник показує 9 кубів, а платить, скажімо, за 9,1 куба. Аналогічно з теплом, адже тепло також використовується у місцях загального користування або на технологічні витрати», – пояснив фахівець.

Він також зазначив, що українське законодавство враховує різні ситуації: коли 100% квартир та нежитлових приміщень обладнані лічильниками, коли жодна квартира не є обладнана, та коли встановлені лише частково.

«Правила прописані так, щоб стимулювати всіх до встановлення лічильників (100%). Якщо у когось у будинку немає лічильника, то різниця (в нашому прикладі це 100 кубів, тобто різниця між 1000 і 900 кубами) «падає» на них і розподіляється пропорційно до кількості мешканців квартир, де лічильників немає. Тобто існують правила, що стимулюють встановлення лічильників та розподільників», – додав Дмитро Левицький.

Встановлення, повірка та обслуговування теплолічильників

Якщо мешканці вирішують встановити лічильник тепла, їм важливо знати, хто відповідальний за його установку, перевірку, обслуговування та хто покриває витрати.

«Згідно закону, відповідальність за встановлення вузлів комерційного обліку покладена на операторів зовнішніх мереж, тобто на тих, хто експлуатує мережі, які підводять до будинку, – зазначив юрист. – Ідеться про підприємства теплопостачання. Проте, власники (співвласники) можуть самостійно встановити вузол обліку. Загалом, ідея перекладення відповідальності за установку лічильників на операторів проявила себе не найкращим чином. З 2017 року в дію вступив закон, що накладає цю відповідальність на операторів та передбачає фінансові санкції за невиконання, але Верховна Рада регулярно переносить запровадження норм, що стосуються відповідальності операторів».

На думку фахівця, в таких умовах краще було б покласти відповідальність на самих співвласників. Аби вони виявили бажання встановлювати теплолічильники, необхідно економічно їх стимулювати.

«Співвласників можна заохочувати державними та місцевими програмами співфінансування з одного боку, а з іншого – застосуванням нормативів споживання тепла для будинків без вузлів обліку», – додав Дмитро Левицький.

На думку фахівців, саботаж установлення вузлів обліку деякими співвласниками пов'язаний з тим, що їм вигідно платити за нормами. Адже їх будинок настільки енергетично неефективний, що реальні витрати на теплову енергію виявляться значно більшими. Наприклад, багато будинків, побудовані до 1920-х років (так звані «дореволюційні»), а також «сталінки» з високими стелями, залишаються без обліку тепла. Проблема полягає в тому, що там необхідно опалювати дуже великі обсяги, а на практиці використовуються норми для площі, які не враховують об'єм. Саме тому співвласники цих будинків не бажають встановлювати лічильники тепла і наполягають на тому, щоб оплата за цей ресурс розраховувалася відповідно до площі квартири. Для них виходом можуть стати норми споживання, які відповідатимуть їхньому об'єму.

Фахівці вважають, що було б розумно стимулювати співвласників до встановлення приладів обліку тепла, спираючись на механізми, прописані в чинному законодавстві.

Згідно з законом, для будинків, укомплектованих вузлами обліку теплової енергії, обсяги споживання визначаються згідно з нормами, затвердженими органом місцевого самоврядування.

Не менш важливим є питання: хто повинен оплачувати установку приладу обліку?

«Закон «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» покладає витрати на установку вузла обліку на власника/співвласників будинку, – пояснила Олена Байда. – Проте з 1 травня ввели зміни до цього закону, згідно з якими витрати на установку лічильника входять до складу тарифу на теплову енергію. У випадку, якщо лічильник встановлюється на кошти власника/співвласників, ці витрати покриваються оператором зовнішніх мереж шляхом заліку в майбутніх платежах за послуги теплопостачання».

Юрист Дмитро Левицький звернув увагу на те, що, незалежно від того, чи ведеться мова про окремі внески, як це передбачалося раніше, чи включення витрат до тарифу, кошти завжди йдуть з кишені споживача. Тобто, за все завжди платить споживач. Питання полягає лише в організації та прозорості фінансових потоків. Саме тому, за словами фахівця, найкращим рішенням є встановлення будинкових вузлів обліку самими співвласниками. Адже в будь-якому випадку мова йде про їхні кошти та їх спільне майно. Ніхто не впорається з управлінням коштами ефективніше, ніж сам власник.

Зняття показників, обслуговування, перевірка – все це зараз покладається на операторів з відповідними внесками співвласників. Однак, Дмитро Левицький вважає, що варто дати людям альтернативу – дозволити, щоб це робив інший суб'єкт за рішенням співвласників.

Строк служби теплолічильника

У більшості будинків лічильники були встановлені багато років тому. Це спонукає запитати, як довго можуть функціонувати ці устройства? Чи не опиниться ситуація, коли ми нарешті досягнемо 100%-ого комерційного обліку тепла, але зрештою багато з лічильників потребуватиме заміни?

«Термін служби лічильника тепла зазвичай становить близько 20 років, але це залежить від типу лічильника та його якості», – відзначив енергоаудитор Петро Бачуля. – Чому саме ця цифра? Багато виробників заявляють, що термін служби є рівним чотирьом міжповірочним інтервалам. Якщо врахувати, що лічильник із заводу вже має повірку, то це становитиме приблизно 20 років. Отже, кожні чотири роки теплолічильник має проходити повірку. Якщо не проходить, це ознака того, що він потребує заміни.

За словами представника, контроль за міжповірочними термінами має проводити теплопостачальна організація.

«Вони щомісячно снимають показники і повинні слідкувати за правильністю роботи лічильника, і його справністю», – додав Петро Бачуля.

На завершення можна стверджувати, що проблема з повним обліком тепла в Україні залишається нерозв'язаною. З одного боку, без обліку тепло мають лише 17% житлових будинків. Водночас, чинне законодавство «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» недостатньо стимулює встановлення лічильників безпосередньо для тих, хто в цьому зацікавлений – населення. Обов'язок установки облікових приладів покладено на операторів тепломереж, які не завжди мають на це фінансові ресурси або зацікавленість у даних заходах.

Повірка лічильників

Питання індивідуального обліку тепла потребує розгляду. Щоб мешканці старих багатоквартирних будинків мали змогу встановити у своїх квартирах прилади-розподілювачі теплової енергії (алокатори), спочатку співвласники повинні пройти через інші етапи модернізації будинку (встановлення індивідуального теплового пункту, балансування системи теплопостачання тощо). Люди готові йти на ці енергоефективні заходи лише за умови усвідомлення своєї відповідальності за власне житло та завдяки фінансовій підтримці з боку держави та місцевих органів.

Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для «Української енергетики»

Теги: встановлення лічильників лічильники тепла лічильникПоділитись