Управління теплом: які зміни чекати в новому сезоні?

05 березня 2018Дзеркало тижня

Спершу важливо зрозуміти, що основним чинником, який визначає, скільки ви витрачаєте на тепло, є обсяг споживання. Навіть за однакових тарифів рахунок за опалення аналогічної квартири може істотно варіюватися — у 2–3 рази.

За даними Мінрегіону, щороку в Україні втрачається близько 75 млрд грн через те, що замість обігріву квартир йдеться про обігрів вулиць. Основною проблемою є значні тепловтрати через застарілі мережі та енергоємні будівлі. Щоб сплачувати лише за реально спожиті гігакалорії тепла, потрібно спочатку підрахувати, хто і в яких кількостях споживає. Це дозволить виявити основні точки втрат, а також розробити шляхи для економії. Чітке усвідомлення, які суми втрачаються, може спонукати громадян улучити термомодернізацію своїх будинків, а постачальників — оновлювати мережі.

Перший крок до такого усвідомлення — встановлення загальнобудинкових теплових лічильників. За даними Мінрегіону, станом на сьогодні в Україні рівень оснащення такими лічильниками складає 79,5%. Ще 16 436 багатоквартирних будинків очікують на їх встановлення. Найвищі показники оснащення спостерігаються в Миколаївській (95%), Вінницькій (94,5), Харківській (94,1), Хмельницькій (92,5), Черкаській (92,4) областях і в Києві (93,4%). Найнижчий рівень — у Київській (64,7%), Донецькій (56,2), Волинській (54,7), Кіровоградській (54,4), Тернопільській (17,6), Луганській (19,7%) областях, а в решті регіонів він у середньому становить 70%.

Другий крок — моніторинг власного споживання енергії споживачами. Високі тарифи змусили українців задуматися над цим, але запровадити систему одразу нереально. Проблема замовчувалася протягом років: постачальнику вигідно перекладати на будинок витрати, які важко перевірити.

Зараз у витрати на включення будинків лічильниками тепла та їх обслуговування включено до тарифу для централізованого опалення. Це стосується амортизаційних відрахувань і прибутку (якщо він взагалі є) у тарифі на постачання теплової енергії. Тариф на послугу централізованого опалення — це поєднання тарифів на виробництво теплової енергії (94,5%), її транспортування (4), постачання (1) та надання послуги (0,5%). За інформацією, зібраною у рамках проекту USAID "Прозора енергетика", середній тариф на транспортування теплоенергії на початку 2018 року становив 41,83 грн/Гкал. Амортизаційні відрахування складали 13%.

Якщо уявити, що протягом опалювального сезону середньостатистична сім'я заплатить за тепло 12000 грн, то близько 53 грн з них буде витрачено на встановлення та обслуговування загальнобудинкових лічильників.

Фактично загальнобудинкові лічильники вже мали бути у наших будинках, якби підприємства теплопостачання вчасно реалізовували свої інвестиційні програми. На жаль, з об'єктивних і суб'єктивних причин, зібрані з споживачів кошти часто використовується не за призначенням.

Витрати на лічильник не вказані окремим рядком у платіжці, тому споживачі не знають, хто, як і коли повинен займатися його встановленням, заміною чи обслуговуванням. Навіть добросовісне оплату цих витрат не гарантує, що зібрані кошти підуть саме на ваш лічильник. Можливо, за них встановлять лічильник у сусідньому будинку, а на ваш уже не вистачить фінансів. Більше того, якщо ви з сусідами встановили тепловий лічильник на будинок самостійно, тариф від цього не зменшиться, адже ви фактично платите за лічильник двічі.

Крім того, постачальники тепла за своєю природою не можуть бути зацікавлені в абсолютному обліку. Адже відсутність обліку дає можливість перекладати втрати тепла у мережах на споживачів. А ремонт і модернізація мереж є основним завданням місцевих влад. Примітно, що більшість постачальників насправді належить самим споживачам — як власність територіальної громади.

Яким чином формується рахунок за тепло сьогодні?

Обсяг спожитого тепла можна визначити за показами лічильника (індивідуального чи загального) або за встановленими нормами.

В цілому існує три основні моделі нарахування плати за опалення. Перша модель передбачає наявність будинкового лічильника, друга — наявність квартирного, а третя — їх відсутність або несправність:

1. Якщо у вас є обидва лічильники теплової енергії — будинковий і квартирний. У даному випадку вам слід вчасно (в останній тиждень місяця) надати показники квартирного лічильника постачальнику, який братиме їх до уваги під час розрахунків. Однак не варто думати, що з квартирним лічильником ви не будете відповідати за витрати тепла за межами своїєї квартири: теплопостачальник розподілить плату за обігрів спільних приміщень, адже там також втрачається температура.

2. Якщо є загальнобудинковий лічильник, але немає квартирного. У цьому випадку плата за опалення буде розрахована пропорційно до опалювальної площі вашої квартири. Виконавець послуги повинен щомісяця знімати показники будинкового лічильника, фіксувати обсяг спожитого тепла в гігакалоріях і розподіляти його між квартирами. Не забудьте, що опалюються не лише квартири, але й сходові клітини та допоміжні приміщення.

3. Якщо будинковий лічильник за будь-якою причиною відсутній. Це найбільш невигідний сценарій для споживачів, оскільки створює простір для маніпуляцій з боку постачальника, оскільки реальні витрати теплової енергії неможливо перевірити. Плата за опалення нараховується відповідно до норм споживання на основі розрахунку за 1 квадратний метр опалювальної площі, з урахуванням кількох факторів, таких як температура зовнішнього повітря та фактична кількість днів надання послуги в розрахунковий місяць.

Яким чином новий закон про облік вплине на платіжки за тепло?

Запроваджуючи закон, ми стаємо не лише власниками квартир у багатоквартирному будинку, але й співвласниками спільного майна. Це означає, що нам потрібно дбати про внутрішні мережі будинку, їх зношеність, негодні труби. За межами цих відповідальностей стоїть постачальник.

Цілком очевидно, що тепло, яке постачається до будинку і розподіляється між житловими та нежитловими приміщеннями, а також в загальних зонах, має оплачуватися. Відповідно до закону про комерційний облік тепла і води, до серпня 2018 року кожен будинок в Україні повинен бути оснащений обліком тепла (включаючи загальнобудинковий лічильник).

Закон визначає два основні поняття:

— комерційний облік (будинковий лічильник) — облік обсягу теплової енергії, що постачається до будинку. Це дозволяє вимірювати обсяг тепла або води, спожитої будинком загалом;

—розподільний облік (прилад-розподілювач, квартирний/індивідуальний лічильник) — облік кількості тепла або води, що розподілено між квартирами.

Згідно із законом, встановлення квартирного лічильника є обов’язком споживачів. Проте, є нюанс: він має бути встановлений лише у разі економічної доцільності та технічної можливості. Оскільки лише ми можемо об'єктивно оцінити переваги такого розподілу, останнє слово залишається за нами. Тобто, якщо немає можливості встановити індивідуальний лічильник, то це можна і не робити.

Як схема розподілу тепла у будинку впливає на встановлення лічильника?

Вертикальна (по стояку) розводка найчастіше зустрічається в старих будинках. Труба стояка проходить із підвалу (чи від сусідів на першому поверсі) через радіатори нагору, у наступний радіатор. У такому разі теплоносій постачається до кожної наступної батареї знизу вверх і поступово охолоджується.

У таких випадках встановлення квартирних лічильників не є економічно та технічно вигідним: необхідно монтувати лічильник на кожному стояку, що вимагає великих витрат та створює незручності, адже лічильники в майбутньому також потрібно буде обслуговувати і перевіряти.

У таких ситуаціях доцільно використовувати розподільники тепла, які монтують на радіаторах. Ці пристрої враховують кількість тепла, що вивільняється радіатором у навколишнє середовище. Розподілювач показує відносну величину спожитого тепла, а не точну кількість отриманих гігакалорій чи мегаватів.

Горизонтальна розводка опалення стала поширеною в сучасних будинках. Вона передбачає використання двох труб: подаючої та зворотної, до яких підключається кожна батарея. Така схема дозволяє забезпечити однакову температуру теплоносія у всіх квартирах, незалежно від їх розташування в будинку.

Горизонтальна розводка дозволяє без труднощів встановити індивідуальний лічильник на тепловому вводі квартири.

Хто відповідає за встановлення будинкового лічильника тепла?

Встановлення загальнобудинкових лічильників покладається на транспортувальників тепла (зазвичай це той же підрозділ, що і постачає тепло). На це у них є один рік. Якщо підприємство не впорається з термінами, воно може отримати штраф від держави. При цьому співвласники можуть самостійно встановити загальнобудинкові лічильники тепла.

Коли постачальник прийде встановлювати лічильник у вашому будинку, він повинен попередити співвласників за два місяці. Після отримання письмового повідомлення ви можете обрати один з варіантів:

— дати згоду на встановлення;

— обговорити з постачальником умови, які відрізнятимуться від запропонованих;

— повідомити про ваше бажання самостійно встановити лічильник.

Монополіст повинен узгодити модель лічильника та його вартість зі співвласниками будинку, які можуть запропонувати дешевший або кращий варіант.

Якщо ви вирішите проігнорувати закон і не встановлювати загальнобудинковий лічильник, постачальник може звернутися до суду із заявою щодо встановлення назад по частині будинку, де планується встановлення лічильника.

Нова будівля може бути введена в експлуатацію лише за умови, що загальнобудинковий лічильник тепла встановлено.

Скільки коштує встановлення будинкового лічильника тепла?

Розмір внесків за встановлення, обслуговування та заміну лічильника тепла визначається місцевою радою. У разі підозр на порушення прав з боку теплопостачальника (оператора мереж), жителі можуть вимагати від депутатів захисту своїх інтересів.

Витрати на встановлення загальнобудинкового лічильника покриваються співвласниками. Водночас органи місцевого самоврядування можуть виділити бюджетні кошти для цього. Розмір внесків розраховується індивідуально для кожного будинку, а термін оплати поділяється пропорційно на п'ять років. Щомісячні платежі для однієї квартири становитимуть 6–12 гривень (не більше ніж 1% загальної суми рахунку).

Установку індивідуального лічильника тепла споживачі оплачують самостійно.

Слід зауважити, що будинковий лічильник тепла, незалежно від того, хто його встановив, належить співвласникам будинку. Тому саме вони несуть відповідальність за його належний стан.

Після установки загальнобудинкового лічильника співвласники повинні надіслати повідомлення до теплопостачальника (оператора мережі). За законом він зобов'язаний прийняти встановлений лічильник на облік протягом 14 днів. Якщо оператор мережі відмовляється приймати ваш лічильник, ви маєте право звернутися до суду, щоб змусити постачальника виконати вимоги закону.

Хто відповідає за розподіл обсягу спожитого тепла між квартирами, формування рахунків і зняття показів лічильника тепла?

Обсяг спожитого тепла, зафіксований лічильником, розподіляється між співвласниками. Методи цього поділу залежать від моделі договірних відносин з постачальником тепла (виконавцем послуг з теплопостачання). Розподіл може здійснювати постачальник послуги, управитель будинку чи ОСББ.

Знімання показників загальнобудинкового лічильника здійснює постачальник або визначена власниками інша особа у присутності споживача або його представника (ОСББ). Якщо існує система дистанційного зчитування показів, то присутність споживача або його представника не є обов'язковою. Але ви можете самостійно перевірити показання на лічильнику або через електронну систему обліку. Якщо це обумовлено угодою з постачальником, то знімати покази може споживач, представник ОСББ або управитель, а постачальник має право проводити контрольні зняття показів у присутності споживача.

За знімання показників індивідуальних лічильників і розподілювачів тепла відповідають самі споживачі.

Платіжка за тепло

Як вже зазначалось, сьогодні майже всі споживачі у складі тарифу на централізоване опалення сплачують за встановлення та перевірку загальнобудинкових лічильників. Ця плата буде вилучена з тарифу, в результаті чого тариф зменшиться. Співвласники, які встановили будинкові лічильники за власні кошти, більше не будуть змушені фінансувати встановлення лічильників в інших будинках.

З іншого боку, у платіжках за тепло чи за управління багатоквартирним будинком (залежно від модель угоди) з'явиться нова графа — плата за абонентське обслуговування. Вона призначена для покриття витрат на встановлення, заміну та обслуговування загальнобудинкових лічильників. Але цей рядок не означає додаткових витрат, він буде індивідуальним для кожного будинку. Платежі будуть розподілені на п'ять років або на інший термін за згодою сторін.

Якщо виконане послуги з теплопостачання не є оператором зовнішніх теплових мереж, він зобов'язаний перераховувати сплачені споживачами внески на обслуговування та заміну будинкового лічильника оператору мережі.

У платіжках також має бути вказана інша важлива інформація:

— середній обсяг споживання та плати за послуги інших споживачів;

— історичні обсяги споживання;

— можливості проведення термомодернізації або реконструкції будинку, що дозволило б зменшити витрачене тепло;

— контакти компаній, які можуть провести термомодернізацію або реконструкцію мереж, постачати матеріали чи допомагати документально.

Вся наведена вище інформація допоможе нам більш ефективно контролювати, за що, кому і чому ми платимо за теплову енергію.

Автор: Тетяна БойкоТеги:теплопостачанняПоділитись