Тарифи на газ: Замість одного кроку назад є можливість зробити п’ять вперед

29 січня 2021 НВ Бізнес

Основні інструменти для поліпшення ситуації з впровадженням вільного ринку газу не пов’язані з поверненням до контрольованих цін.

Коли в 2016 році прем’єр Володимир Гройсман підвищив ціну для населення до 6,9 тис. грн за тис. кубометрів, і назвав її ринковою, він, напевно, сподівався на те, що це призведе до конкуренції в секторі, споживачі зможуть вибирати постачальників, а газовий ринок врешті-решт сформується. Декілька представників компаній також вказували, що достатньо лише підвищити ціни, і решта станеться сама собою. Проте, незважаючи на зацікавленість нових постачальників, "битва за споживача" не відбулася.

Відповідаючи на наші запитання, чому компанії не хочуть працювати з населенням, ми почули про складні розрахунки (особливо у випадках з субсидіями), відсутність доступу до бази споживачів (створити власну з нуля може бути витратним в термінах часу і грошей), а також невпевненість у тому, що правила будуть стабільними, щоб можна було планувати діяльність.

Насправді, з моменту прийняття Закону про ринок газу і до сьогодні в Україні було зроблено багато для створення такого ринку. Не слід зменшувати масштаби тієї роботи, яка вже була проведена — в законодавстві, регулюванні, в питаннях субсидій і для розширення кола постачальників у секторі. Ми намагалися вирішити безліч проблем — але вирішити всі їх одномоментно неможливо.

Коли ринок запускається, виникає чимало питань, які раніше не були очевидні. У цей момент уряд і всі причетні стають перед вибором: або адекватно реагувати на ці питання і продовжувати розвиток ринку, або повернутися до "точки нуль". Другий варіант здається спрощеним рішенням, оскільки здається, що проблеми можуть зникнути так само швидко, як і виникли.

Проте повернення до "точки нуль" не вирішить серйозних проблем, а лише відкладе їх розв'язання на невизначений час. Більш того, це може створити нові труднощі, які також потрібно буде вирішувати в майбутньому.

По-перше, це може стати тривожним сигналом для потенційних учасників ринку. Вони спостерігають за нестабільністю нашого ринку і високими ризиками втручання уряду в будь-який момент.

По-друге, існуючі учасники ринку починають менше думати про майбутнє та свою поведінку на ринку. Їм доводиться зосередити свою увагу на оптимізації тих витрат, які їм допустимі.

По-третє, активні споживачі, які стежать за коливаннями ринку і планують свою економію, також відчувають дискомфорт.

Проте рано чи пізно нам доведеться повернутися до ринкових стосунків. Чи захоче тоді хтось знову відповідати на ті ж питання, які внаслідок затягування можуть лише загостритися?

Але якщо підійти до справи конструктивно, є кілька ефективних варіантів уникнути повернення до "точки нуль", вирішити проблеми і рухатися вперед у розвитку ринку.

1. Продаж газу державного Укргазвидобування на біржі. Ця пропозиція не є новою; про подібну програму говорять вже багато років. Що вона дасть? Реалізація газу від Укргазвидобування, інших видобувних компаній та імпортованих ресурсів на біржі дозволить сформувати таку ринкову ціну, яка буде краще відповідати українським умовам.

2. Просвіта населення з питань газу (публічні інформаційні кампанії) та впровадження інструментів для порівняння цін. У ЄС споживачам надається доступ до інформації про цінові пропозиції задля усвідомленого вибору, що є вимогою законодавства. До речі, минулого місяця DiXi Group отримала відмову від Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, коли спробувала визнати один з наших рекламних роликів щодо ринку газу як соціальну рекламу. Як в таких умовах навчити населення користуватися газовим ринком?

3. Створення єдиної бази даних інформації про споживачів, чітке визначення категорії "вразливих" споживачів, послідовний підхід у регулюванні пільгових цін на газ. Поки це не буде реалізовано, практика державного регулювання цін на газ надалі підпадатиме під питання. Насправді, інструмент державного регулювання також існує в країнах ЄС (для більшості населення — переважно в Східній Європі). Але процедура і причини для таких дій чітко прописані. Більше того, існує ясний план дій для відмови від обмежень, і споживачам зрозуміло, скільки триватиме період державного регулювання.

4. Прозорість формування тарифів на розподіл газу завдяки аудиту стану газопроводів. Аудит дійсно може допомогти зрозуміти, наскільки високими мають бути тарифи на розподіл. Також потрібно більше інформації про виконання інвестиційних програм.

У експертному середовищі вже обговорювалися кілька підходів для того, щоб зробити інформацію про стан газопроводів публічно доступною. Але, як бачимо, ці обговорення ще не призвели до конкретних рішень. Ясно, що державного фінансування на такі проекти недостатньо, але це все-таки суттєва активність, для якої можна знайти кошти в міжнародних фінансових організаціях.

5. Відкриття інформації про ринок газу, яка має бути загальнодоступною. Ми вже зазначали, що не можемо підготувати рейтинг постачальників газу, бо облгази вказують на формах звітності, що їхні дані є комерційною інформацією. Хоча проблема не тільки в рейтингах. Якщо ми прагнемо створити умови для прийняття обґрунтованих рішень учасниками ринку, ці дані мають бути доступними.

Тим, хто бажає глибше дослідити це питання, можна звернутися до моніторингу ACER щодо захисту споживачів в енергетиці в країнах ЄС. Шукайте на сторінці 46 — про публічне регулювання цін.

Як видно, основні інструменти для поліпшення ситуації не лежать у поверненні до регулювання цін. Прозорість (навіть якщо це банально, але важливо), обґрунтованість кожного рішення, детальна інформація про тривалість реальних умов на ринку та діалог із населенням — ось ключ до вирішення багатьох проблем, які виявило (не створило) вільне ринкове середовище.

У руках уряду — сприяти ринку і споживачам у подоланні найважчих періодів, щоб нарешті насолодитися перевагами вільного ринку газу, або ж відкотити проведенні реформи назад.

Теги: газовий ринок Олена Павленко ринок газуПоділитись