Нам потрібні нові механізми для ефективної відбудови в Україні

15 грудня 2023

В Україні наявні вісім процедур відновлення пошкодженого або знищеного житла. Лише дві з них враховують елементи енергоефективності, і навіть їх слід вдосконалити.

Фото з архіву Ірпінської міськради

Житлова політика в Україні, яка ще до війни страждала, зараз стикається з новими викликами. Але її основним пріоритетом є забезпечення житла для людей, які втратили його через російську агресію. Це не означає, що нові або відновлені будівлі можуть бути будь-якими; вони повинні бути кращими, ніж були раніше. Це стало основоположним принципом для нашого уряду, міжнародних партнерів і громадських організацій під час процесу відновлення.

Однак чи є чітка стратегія та необхідні інструменти для просування енергоефективності в житловому секторі в цей складний час – досліджувала "Українська енергетика".

Доступні варіанти допомоги в разі знищеного чи пошкодженого житла

Найбільш відомі програми для відновлення знищеного або пошкодженого агресором житла включають "ВідновиДІМ" від Фонду енергоефективності та "єВідновлення". Зокрема, учасники "ВідновиДІМ" можуть отримати грант на 100% покриття вартості матеріалів і робіт, але не більше 7,2 млн грн на один будинок. При цьому 70% витрат покривається авансом. Наприклад, уже в березні 2023 року в Ірпені, що на Київщині, відновили перші чотири будинки ОСББ. Завдяки цій програмі будинки отримали нові фасади, відновлені інженерні системи, а також були замінені пошкоджені вікна та двері.

Програма "єВідновлення" пропонує два підходи до отримання компенсації за пошкоджене чи знищене житло. Для ремонту пошкодженого житла передбачена максимальна компенсація, що залежить від типу нерухомості (квартири чи приватного будинку) і типу пошкоджень. Компенсацію за знищене майно можна отримати у вигляді житлового сертифікату та/або грошових коштів для відновлення.

"Житловий сертифікат підтверджує зобов'язання держави фінансувати придбання нового житла замість зруйнованого. Постраждалі, які подали заяви та отримали житловий сертифікат, чекають на бронювання коштів у застосунку Дія", – розповіла Наталія Шевченко, голова ГО "Рада ОСББ Київської області".

Проте ці дві програми не є єдиним способом отримання підтримки для тих, чиє житло постраждало. За даними моніторингового звіту Громадянської мережі "Опора", в Україні діють 18 основних нормативно-правових актів для відновлення житла. До цього переліку також входить програма “ВідновиДІМ” державної установи "Фонд енергоефективності", яка формально не є нормативно-правовим актом.

Відповідно до зазначених документів, існує щонайменше 8 нормативно-правових процедур для відновлення знищеного або пошкодженого житла:

1. Процедура компенсації за зруйноване житло в Луганській і Донецькій областях (з 2014 року);  
2. Процедура компенсації за зруйноване після 24 лютого 2024 року житло;  
3. Процедура компенсації за пошкоджене після 24 лютого 2024 року житло; 
4. Процедура компенсації за житло, яке було пошкоджене або знищене внаслідок підриву Каховської гідроелектростанції;
5. Експериментальна процедура відновлення населених пунктів; 
6. Процедура відновлення зруйнованого житла за кошти, що надходять на офіційні рахунки для пожертв на підтримку України "United24"; 
7. Процедура відновлення регіонів і територій, що постраждали внаслідок збройної агресії проти України; 
8. Процедура надання грантів на відновлення спільного майна багатоквартирних будинків, пошкодженого внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, за програмою "ВідновиДІМ" ДУ "Фонд енергоефективності". 

Чи актуальні заходи енергоефективності?

Чи повинні заходи з відновлення знищеного або пошкодженого житла включати елементи енергоефективності? Це питання все ще викликає дискусії. З одного боку, у нашій країні триває війна, тому важливо надати житло людям, які його втратили. З іншого боку, якщо вже витрачати кошти на відновлення, це має робитися так, щоб нове житло дало можливість жителям заощаджувати на комунальних витратах, а державі – на споживанні енергоресурсів. Крім того, Україна готується до вступу до Європейського Союзу, а отже, має виконувати відновлення відповідно до європейських стандартів, в тому числі знижуючи енергомісткість будівель.

"Головний виклик полягає не лише в тому, щоб відновити чи відремонтувати, але й у відбудові будинків за новими, підвищеними стандартами енергоефективності, тобто покращувати ситуацію в порівнянні з тим, як було", – вважає Айке Мейер, директор проєкту "Підтримка національного Фонду енергоефективності та програми екологічних реформ (S21) в Україні".

Головний виклик полягає не лише в тому, щоб відновити чи відремонтувати, але й у відбудові будинків за новими, підвищеними стандартами енергоефективності, тобто покращувати ситуацію в порівнянні з тим, як було…

"Наша позиція така: енергоефективність є актуальною зараз, – підкреслює Тетяна Бойко, координаторка житлово-комунальних програм Громадянської мережі “ОПОРА”.  – Я погоджуюся, що сьогодні не потрібні масові дорогі заходи, наприклад, утеплення фасадів, оскільки є інші нагальні потреби – фронт і наші військові. Безумовно, питання безпеки нашої країни є пріоритетним. Але існують швидкі та ефективні заходи з енергоефективності, які повинні бути реалізовані. Наприклад, встановлення індивідуальних теплових пунктів з погодним регулюванням може стати масовим і забезпечити економію енергоресурсів у багатоквартирних будинках на рівні 25-30%".

Фото з архіву Ірпінської міськради

Отже, вже зараз у нашій країні повинні з'явитися інструменти, які передбачають енергоефективні заходи, і про ці інструменти має знати населення. Наразі лише 2 процедури – експериментальна та "United24" – з 8 процедур, за якими можна відновити знищене або пошкоджене житло, містять елементи енергоефективності. І навіть ці дві процедури мають певні прогалини.

"Проблема полягає в тому, що проєкти, виконані за цими процедурами, не передбачають участі громадськості, а також контролю з боку населення, – зазначила Тетяна Бойко. – Замовниками робіт є військові адміністрації, і вони часто не консультуються зі співвласниками будинків. Як наслідок, ми бачимо ситуацію, коли, наприклад, у будинку на Київщині, який планується до термомодернізації, немає централізованого опалення. Жителі обігріваються, чим можуть, зокрема буржуйками.”

Експертка переконана, що якби в процедурах існував механізм залучення співвласників, вони могли б співфінансувати деякі з цих заходів.

"Я вважаю, що неправильно безкоштовно надавати комусь енергоефективний будинок, навіть якщо він був пошкоджений чи зруйнований. Відновлення житла за рахунок держави-агресора, заарештованих активів та допомоги – це нормально. Проте стосовно енергоефективних заходів могла б бути частка співфінансування і від самих співвласників, – говорить Тетяна Бойко. – Окрім того, якщо вони залучені до таких робіт, то валять ставлення до свого житла. Однак наразі їх навіть не запитують, чи хотіли б вони бути залученими. В результаті люди не цінуватимуть того, що зроблено.”

Таким чином, наявні інструменти, що дозволяють використовувати певні енергоефективні заходи під час відновлення житла, є, але вони суперечливо працюють і потребують покращення. Паралельно потрібно розробити нові програми, які забезпечать масовий ефект. 

"Ми вважаємо, що чим більше держава Україна підтримуватиме такі заходи через різні програми, тим буде краще", – додала експертка.

Енергосертифікати та установка ІТП як перші кроки до змін

Щоб почати рух у напрямку енергоефективності, вже сьогодні важливо доступно пояснити людям, в яких умовах вони живуть і що можуть змінити. На жаль, велика кількість мешканців будинків, зруйнованих війною, виїхали, а жителі вцілілих багатоповерхівок часто не зацікавлені в проблемах свого житла.

"По-перше, важливо, щоб мешканці та власники будинків знали, скільки енергії споживає їхній будинок. Багато з них навіть не мають уявлення про це. Йдеться про добровільну просту сертифікацію", – впевнений Святослав Павлюк, виконавчий директор асоціації "Енергоефективні міста України"

Спеціаліст пропонує створити енергетичні сертифікати на основі фактичних показників споживання енергії будинками. Це означає, що хтось на рівні міста, муніципальної системи енергоменеджменту, ЖКГ чи керуючих компаній може підрахувати загальне споживання енергії будинку і розділити на його загальну площу, отримавши орієнтовний показник споживання енергії та фінансів на квадратний метр. Якщо розрахункове споживання складає, наприклад, 140 кВт на квадратний метр, а фактичне витрачання становить приблизно 200 кВт, це означає потребу в терміновому встановленні індивідуального теплового пункту (ІТП) для скорочення втрат. Якщо ж фактичне споживання менше розрахункового, це означає, що будинок холодний і його слід утеплити. На основі таких розрахунків люди зможуть зрозуміти, які саме дії потрібно терміново вживати. Якщо показники співпадають, подальші роботи можна відкласти. 

Фото КП Харківські теплові мережі

"Найголовніше – швидко поінформувати жителів про споживання енергії та коштів у їхньому будинку в порівнянні з іншими, – наголошує Святослав Павлюк. – Це дозволить швидко виявити проблемні будинки і почати роботу з ними. Ідея енергетичної сертифікації будинків, що реалізується в ЄС, ще не запроваджена в Україні."

Тож, важливо надати мешканцям інформацію про рівень споживання енергії своїм будинком і почати регулювати це питання. Однак ІТП за спрощеним варіантом програми "Енергодім" можуть встановити лише ОСББ. 

"ОСББ охоплюють лише до 15% житлової площі країни, – підкреслив Святослав Павлюк. – Якщо 85% житлового фонду не має підтримки, це свідчить про відсутність політики енергоефективності. У будинках без ОСББ не проводиться майже нічого або ж дуже небагато. Отже, їхнє енергоспоживання значно перевищує. Відповідно, потреба в енергоефективності у будинках без ОСББ має бути пріоритетною и ці будинки повинні отримати особливу увагу та інструменти для покращення ситуації. Бюджетні дотації в них не існують, і це ненормально."

Якщо 85% житла не має інструментів підтримки, то це означає, що в нашій країні немає політики енергоефективності…

Виконавчий директор асоціації "Енергоефективні міста України" вважає, що в країні необхідно створити систему порадництва для людей: місто має прийти до власників жител та порадити, що конкретно виконати. Це могло б вирішити багато проблем з енергоефективністю. Однак для цього також потрібне фінансування.

"Навіть для Європейського Союзу (зокрема Німеччини), де існують довготривалі та низьковідсоткові програми фінансування, підвищення термомодернізації стало великою проблемою: 1% на рік замінити на 3-5%. Це, незважаючи на розвиток енергетичних агентств, спеціалістів, компаній та наявність ринкових цін на енергоносії. В Україні ситуація навіть гірша, і тому потребує особливої уваги і підтримки." – підкреслив Святослав Павлюк. 

На його думку, одним із таких інструментів повинно стати обов'язкове встановлення ІТП в усіх житлових будинках. Це дозволило б, по-перше, проводити великі закупівлі з виробниками обладнання, по-друге – використовувати стандартні рішення в типовій забудові та, таким чином, масштабувати ці проєкти. Однак виникає питання: чи будуть для цього ресурси?

"Ми з колегами оцінювали спроможність підприємств реалізувати проєкти з встановлення ІТП, – поділився виконавчий директор асоціації "Енергоефективні міста України". – На початку 2022 року вона складала приблизно тисячу одиниць на рік, тоді як в Україні є близько 100 тисяч житлових будинків, підключених до теплових мереж. Формування системи змін є надзвичайно важливим. Необхідно навчити людей, які можуть це реалізовувати, а також створити компанії, здатні виробляти та встановлювати такі системи. Наразі їх дуже мало, і це є частиною формування банківської системи підтримки, а не лише фінансування. Якщо в країні немає досить фахівців і обладнання, на зміну очікувати не слід."

Кому довірити енергоефективність

Незважаючи на активні розмови про енергоефективність, в Україні досі відсутня чітка політика та інструменти, які б зменшили енергоспоживання житлового фонду. Формування такої політики неодноразово передавали з одного міністерства до іншого. Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України (Держенергоефективності) виглядає усунутим від процесів відновлення житла. Єдиною інституцією, яка була активною у цій сфері, виявився Фонд енергоефективності.

"Ми маємо проблему з інституційною спроможністю, – зазначила Тетяна Бойко. – Переконавшись у тому, хто може займатися програмами відновлення, ми дійшли висновку, що цим має займатися Фонд енергоефективності, адже більше немає інституцій, здатних швидко адмініструвати проєкти."

Серед швидких інструментів, які зараз може запропонувати Фонд, є модернізація інженерних систем (встановлення ІТП, балансування гідравліки, утеплення трубопроводів). Ці заходи, за словами директора Фонду енергоефективності, можливо реалізувати за 6 місяців, якщо дотримуватись процедур Фонду. Якщо дії відбуватимуться через програми місцевої підтримки, можна обмежитись і трьома місяцями.

"Це можна реалізувати досить швидко – теоретично за 6 місяців за всіма нашими процедурами – й отримати економію до 25%", – добавив Єгор Фаренюк.

Щоб нові програми Фонду "ВідновиДІМ" та “ГрінДІМ” почали нормально функціонувати, знадобиться час.

"Необхідно, щоб з'явилися перші будинки, де реалізують проєкти, і після цього інші знатимуть про це, – пояснила Тетяна Бойко. – А також потрібні фінансові ресурси. Протягом трьох років у державному бюджеті не було коштів на підтримку Фонду енергоефективності. Якщо держава не виділить гроші, донори можуть відмовити у фінансуванні енергоефективних заходів, що загрожує призупиненням діяльності Фонду."

Проте варто зосередитись лише на Фонді?

"З самого початку ідея організації Фонду енергоефективності, як це було реалізовано, не була ефективною, – вважає Святослав Павлюк. – За чотири роки існування Фонду було реалізовано лише понад 200 проектів. Якщо порівняти темпи реалізації з кількістю будинків, які в нас є, це не буде достатньо. Необхідно діяти, оскільки у нас немає розкоші у вигляді ста років."

Експерт вважає, що якщо функції ініціювання та технічного нагляду перенести з Фонду до міських служб, це допоможе містам створити програми, які б дозволяли співпрацювати з Фондом енергоефективності. Окрім того, міста могли б ініціювати різні проекти, беручи позики з бюджетів через кредити з поверненням. Отже, процес відновлення можна перетворити на більш ефективний.

"Я розумію, що міжнародним структурам не вистачає сміливості змінити стратегію, як це робилося в успішних країнах, – резюмував Святослав Павлюк. – Нам це недоступно. Бажання донорів в першу чергу підтримувати ОСББ та забезпечити якість управління житлом, при цьому зосереджуючи увагу лише на ОСББ, є хибним. Ми повинні розділити ці процеси. Хоча вони можуть перетинатися, вони є різними. Якщо залучити до програми термомодернізації також комунальні підприємства та управителів, це стане новим викликом. Але це дозволить масштабувати проекти."

Якщо залучити до процесу термомодернізації, підвищення енергоефективності також комунальні підприємства та управителів – це інший виклик. Але це дасть можливість масштабувати проєкти…

Іншим підходом може бути активізація Фонду декарбонізації, створеного при Держенергоефективності, вважає Тетяна Бойко. Однак для цього необхідні час і команда.

Юлія Перчук, керівниця Офісу підтримки реформ при Міністерстві розвитку громад, територій та інфраструктури, підтвердила, що незважаючи на всі труднощі, пов’язані зі змінами влади, Міністерство займається системними питаннями з енергоефективності.

"Зараз міністерство працює над впровадженням Довгострокової стратегії термомодернізації будівель до 2050 року, яка включає як існуючі, так і нові будівлі. Таким чином, незважаючи на всі умови, поле енергоефективності продовжує формуватися", – акцентувала вона.

Щодо фінансування Фонду енергоефективності, який є єдиним державним інструментом підтримки термомодернізації будівель, Уряд планує навесні звернутися до Міністерства фінансів з пропозицією внести зміни до бюджету для фінансування, яке дозволить Фонду проводити свою роботу.

Уряд України спільно з Європейською комісією розробляє чотирирічний Національний план дій з енергоефективності, запланований з фінансуванням у 50 млрд євро. Попередня версія плану включає прийняття Стратегії енергоефективності. Але чи стимулює це масові проекти з енергоефективності в Україні?

Через відсутність коштів дорогі проєкти термомодернізації не можуть бути реалізовані. Однак держава може сфокусуватися на заходах з енергоефективності, які швидко себе окупають і дають найбільшу економію, застосовуючи їх і під час відновлення зруйнованих будинків. Проте для цього необхідно вдосконалити діючі програми та розробити нові. Чим більше варіантів отримають люди, тим швидше країна зможе стати енергоощадною та енергонезалежною.

Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для "Української енергетики"

Теги:енергомодернізація будинківтермомодернізаціяФонд енергоефективностіенергоефективністьПоділитись