Громадськість розробила для України дві концепції повоєнного "зеленого" відновлення

15 вересня 2022

Візія "зеленого" майбутнього може стати основою для формування стабільної сучасної економіки України, сприяти енергонезалежності та покращенню умов життя для населення. Однак, для цього будуть необхідні ресурси

Україна має намір не лише вирішити руйнівні наслідки війни, але й зміцнити позиції у сферах, де можливо втілити більше інновацій, ефективних і зручних рішень. Впровадження "зелених" ініціатив є важливим пріоритетом, що забезпечить стійкість економічного розвитку країни надовго, зазначають фахівці громадського сектору.

Експерти розповідають про підходи "зеленого" відновлення, які пропонуються громадськістю, чому це актуально та які можуть виникнути труднощі в пошуку ресурсів.

"Зелена" модель відновлення України: прагматична чи амбітна

Консорціум громадських організацій, до складу якого входять DiXi Group (координатор), Ресурсно-аналітичний центр "Суспільство і довкілля", Асоціація "Енергоефективні міста України", "Українська академія лідерства", "Жіночий енергетичний клуб України", "Дзиґа", "Плато", підготував аналітичну записку під назвою "Зелене повоєнне відновлення України: візія та моделі". Дослідження проведене в рамках проекту "Інтеграція сталого розвитку в Україні відповідно до Європейського зеленого курсу".

Старша аналітикиня Ресурсно-аналітичного центру "Суспільство і довкілля" Зоряна Козак представила результати дослідження 14 вересня під час онлайн-дискусії "Зелене відновлення України: місія (не)можлива".

Дослідники вивчили візію України та її міжнародних партнерів, зокрема Європейської Комісії та Світового банку. Вони відразу ж відкидають ідею залишити все без змін, тобто метод енергійної інерції в відновленні, що означає виконання окремих завдань у сфері екології і клімату без їх посилення і реалізації інших секторних цілей.

"Інерційна модель несе значні середньострокові та довгострокові ризики. Вона не враховує пріоритети наших міжнародних партнерів і, відповідно, є неприйнятною", - зазначила Зоряна Козак.

Інерційна модель несе значні середньострокові і довгострокові ризики. Вона не може врахувати пріоритети наших міжнародних партнерів

Вона висловила думку авторів аналітичної записки, що такий підхід може бути доцільним під час конфлікту, проте в період відновлення і в наступному може завдати шкоди, адже не враховуватиме загального бачення та можливостей залучення зовнішніх інвестицій та фінансування.

Таким чином, автори аналітичної записки пропонують два альтернативних підходи до "зеленого" відновлення України – амбіційний та прагматичний.

"Амбіційна модель передбачає, що основні цілі – "зелена" (кліматично нейтральна або "зелена" економіка, "зелене" зростання, стале сільське господарство тощо) і процеси їх досягнення. Амбіційна модель повоєнного відновлення можна коротко охарактеризувати як "Зелений" [поствійний] курс України. Її візія – "Зелена" Україна як частина глобальної кліматично нейтральної економіки", - йдеться в аналітичній записці.

"У рамках цієї моделі економічні показники зростають, а тиск на корисні копалини знижується. Це питання збереження природного капіталу. Обов'язкова умова – покращення екологічної якості життя населення", - зазначила Зоряна Козак.

Вона пояснила, в чому полягає різниця між амбіційною та прагматичною моделями: "Різниця в цінностях, цілях, загальних і секторних принципах, а також інструментах і механізмах, які можуть бути використані".

За словами Зоряни Козак, амбіційна модель відповідає на питання "Що ми хочемо досягти?", тоді як прагматична - "Як ми досягнемо [не зелені] цілі?". Зокрема, прагматична модель – це "зелений" інструмент для досягнення цілей, які не завжди можна віднести до "зелених", наприклад, енергетична незалежність чи безпека.

Директор з досліджень аналітичного центру DiXi Group Роман Ніцович підкреслив, що громадські організації прагнуть підвищити обізнаність щодо стратегій, політик і інструментів Європейського зеленого курсу, а також інтегрувати заходи та політики, що відповідають принципам Європейського зеленого курсу, в українські секторні політики, підвищивши їх значення у пріоритетах національної політики.

Під час онлайн-дискусії позицію бізнесу представив Станіслав Зінченко, голова комітету промислової екології та сталого розвитку Європейської бізнес асоціації.

"Бізнес активно підтримує концепцію "зеленого" відновлення України як одного з елементів стійкого економічного розвитку – але не за рахунок збільшення регуляцій, дозволів, податків та перекладення відповідальності, а за допомогою, як і в ЄС, фінансових стимулів, грантів та спільних з державою проектів", - сказав він.

Основи відновлення. Фінансові ресурси

"Зелений" розвиток України залежатиме від фінансування. Таку думку висловив Олександр Тарасенко, керівник експертної групи європейської та євроатлантичної інтеграції Директорату стратегічного планування та європейської інтеграції Міністерства енергетики.

"Усе залежатиме від фінансів, які вдасться залучити з різних джерел для розвитку енергетики та інших галузей. Це визначатиме наші можливості. Ми можемо прогнозувати попит на електроенергію і приблизно розраховувати, яка генерація нам знадобиться. Але якщо фінансування не буде – ми не зможемо її збудувати", - зазначив Тарасенко.

Цю точку зору підтримує і виконавчий директор асоціації "Енергоефективні міста України" Святослав Павлюк.

"Для міст критично важливим є доступ до фінансування. Без грошей неможливо буде реалізувати жодного відновлення: ані в енергоефективності, ані в енергоменеджменті. Наразі ситуація така, що кредитні ставки в банках досягають 30%, а банки відмовляються кредитувати проекти енергоефективності, як для ОСББ, так і для міст. Без фінансування – немає діяльності", - категорично зазначив Святослав Павлюк.

Для міст критично важливим є доступ до фінансування. Без грошей неможливо буде провести жодні відновлювальні роботи

Водночас представник місцевої влади, секретар Вознесенської міської ради Вікторія Бальцер, висловилася більш оптимістично щодо пошуку фінансових джерел: "У нас багато викликів, починаючи від кадрових, закінчуючи фінансовими. Однак я вважаю, що фінансові питання – другорядні: якщо у вас є хороша, добре підготовлена пропозиція, то дуже легко залучити як грантові, так і інші інвестиції – кредитні або бюджетні кошти для її реалізації".

Святослав Павлюк акцентує увагу на системній проблемі фінансування – стверджує, що немає процедур, які ефективно працюють. Він зазначає три проблемні моделі:

• "Модель доступу до фінансів на основі принципу "західні уряди передають кошти Україні, а вже потім держава розподіляє їх містам на цільові програми" – не ефективна. Як свідчить практика, всі кошти, які приходять до державного бюджету, Мінфін розглядає як доходи бюджету, і вони далі не спрямовуються."
• "Модель Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) також не працює. Процес подання всіх документів, погоджень Мініфіну на запозичення і проектно-кошторисної документації триває вже сім років, і це стосується звичайних проектів утеплення будинків. Це не стосується проектів модернізації мереж, будівництва опалювальних станцій, сміттєзвалищ."
• "Модель управління фінансами на основі подвійного адміністрування, як у випадку з наглядовою радою Фонду держенергоефективності – також зупинилася. У наглядовій раді 50% іноземців і 50% українців, у них постійно виникають питання довіри. Фонд фінансується неефективно, плюс існує повне дублювання усіх процедур: у момент заявлення обидві сторони перевіряють усі документи, потім двоє експертів виїжджають на місце для верифікації об'єктів, оскільки одна сторона не довіряє іншій. Це потрібно подолати, інакше неможливо буде говорити про відновлення".

Святослав Павлюк впевнений, що щодо цього питання потрібно провести обговорення, щоб знайти ефективні шляхи виділення коштів на енергоефективні заходи.

Водночас він висловлюється оптимістично стосовно спрямування коштів на підвищення енергоефективності. Він зазначає, що статус України кандидата на членство в ЄС сприятиме цьому, так і загальні політики міжнародних фінансових організацій щодо фінансування "зелених" рішень. Святослав Павлюк підтверджує, що гірничодобувні містечка не матимуть майбутнього без економічної переорієнтації.

Протилежної думки притримується Станіслав Зінченко з ЄБА.

"Єдині міжнародні інвестиції, які будуть можливі в післявоєнний час – це інвестиції в надра. Україна може стати джерелом ресурсів для Європейського Союзу замість недружніх країн, які були джерелом до того. Тобто Україна вимагатиме більш активного та швидкого використання надр без 300-денної процедури погодження", – наполягає Зінченко.

Ці слова викликали жваву дискусію серед експертів.

Україна отримала шанс здійснити "зелений стрибок"

Аналітикиня з Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) Неллі Петкова підкреслила, що Україні потрібна зовнішня підтримка. Вона запропонувала скористатися так званим "екологічним свопом", коли держава домовляється про реструктуризацію зовнішнього боргу таким чином, що частина коштів не повертається кредитору, а використовується для "зелених" ініціатив.

За її словами, цей механізм успішно реалізовувався у Польщі, Болгарії та інших регіонах. Також Неллі Петкова підкреслила, що реалізація такого підходу вимагатиме ретельної підготовки та залучення керівників відповідних міністерств у міжнародних перемовинах.

Її колега Кшиштоф Міхалак, директор з охорони довкілля ОЕСР, зазначив, що Україна отримала можливість здійснити "зелений" стрибок, розвинути вуглецево-нейтральну економіку. За його словами, Організація економічного співробітництва та розвитку готова підтримувати Україну в цьому процесі.

Ольга Чайка

Теги:зелені інноваціїGreen Dealзелений перехідПоділитись