Намір уряду відкласти впровадження ековимог навряд чи буде підтримано ЄС

28 жовтня 2020

Нещодавно Міністерство енергетики поновило роботу над реалізацією Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок (НПСВ), але незабаром запропонувало відтермінування його введення.

Історія розробки відповідного законодавства почалася ще в 2011 році, коли Україна вступила до Енергетичного Співтовариства. Одним із зобов'язань стало впровадження директиви щодо регулювання викидів великих спалювальних установок, зокрема ТЕС та ТЕЦ. Спочатку Україна повинна була імплементувати Директиву 2001/80/ЄС до 1 січня 2018 року, але прогрес був майже нульовим. Пізніше в ЄС була прийнята Директива 2010/75/ЄС з більш жорсткими вимогами. Ця нова директива стала частиною Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, яка передбачала термін імплементації до 1 вересня 2019 року (два роки з моменту набрання чинності угоди).

Таким чином, уряду в різні часи потрібно було реалізувати обидва регулювання з різними термінами виконання. Де-юре Україна імплементувала першу директиву (2001/80/ЄС), але фактично цього не сталося, оскільки процес вимагав великих інвестицій з боку промисловості, а також державної підтримки. Розуміючи, що не буде змоги виконати вимоги до 1 січня 2018 року, уряд в результаті переговорів із європейськими партнерами домовився пропустити виконання вимог цієї директиви та перейти до нової, 2010/75/ЄС, з вищими стандартами. Коли у 2013 році Рада Міністрів Енергетичного Співтовариства дозволила розробку національних планів скорочення викидів замість встановлення конкретних лімітів викидів для кожної установки, Україна скористалася цією можливістю. Оскільки майже всі великі ТЕС і ТЕЦ не були готові до дорогої модернізації, виконати вимоги в той же строк, що й країни ЄС, виглядало недосяжним.

Хоча у 2017 році Кабмін прийняв НПСВ, з того часу практично нічого не було зроблено для його реалізації. З одного боку, кінцеві цілі плану досить амбіційні. Однак для їх досягнення виділено значний час – згідно з документом, у період з 2018 по 2028 роки викиди SO2 повинні зменшитися у 20 разів, а пилу – у 40 разів, тоді як викиди NOx мають впасти у 3,5 рази до кінця 2033 року. Але, прописавши вимоги для установок, законодавство не передбачало джерел фінансування для їх модернізації, що призвело до зупинки втілення плану. Обсяг необхідних інвестицій оцінюється у 4,13 млрд євро.

Навіть якщо великі спалювальні установки не виконуватимуть встановлені вимоги, це призведе до необхідності зупинки їхньої роботи. Зрозуміло, що закриття всіх таких об'єктів не є життєздатною опцією і не розглядається урядом. Це створить ризики для стабільності енергетичної системи, особливо у контексті інтеграції до ENTSO-E. ТЕС та ТЕЦ складають значну частину загальної генерації – близько третини у вересні 2020 року. На відміну від АЕС чи генерації з відновлювальних джерел, теплові електростанції критично важливі для балансування енергосистеми. Швидка заміна їх є неможливою, адже оголошення конкурсів на будівництво нових високоманеврових потужностей та систем зберігання енергії ще не відбулося. Тому необхідно забезпечити своєчасну модернізацію або виведення з експлуатації ТЕС і ТЕЦ, але ці заходи повинні бути заздалегідь сплановані.

Проте уряд знову вирішив піти простим шляхом і відкласти запровадження європейських норм. У жовтні 2015 року Міністерська рада Енергетичного Співтовариства вже приймала рішення про перенесення термінів імплементації Україною Директиви 2010/75/ЄС. У липні 2019 року Кабмін схвалив зміни до додатків НПСВ, де були перенесені терміни виконання екологічних заходів для ТЕС. Як зазначали представники галузі, збереження НПСВ у тодішньому варіанті призвело би до вимушеної зупинки 22 енергоблоків у 2020-2025 роках, що спричинило б дефіцит електроенергії та загрозу енергетичній безпеці.

Уряд і зараз використовує подібні аргументи. У вересні 2020 року Міністерство енергетики звернулося до Енергетичного Співтовариства з проханням перенести реалізацію положень плану на п’ять років. За словами заступника міністра Максима Немчинова, відомство працює над встановленням адекватних строків виконання НПСВ, актуалізацією списку установок (з урахуванням проведеної модернізації або реконструкції, а також зміни енергобалансу), розробкою механізмів фінансування, переговорами з міжнародними партнерами та учасниками ринку.

Однак, враховуючи попередню ситуацію, є підстави вважати, що у роботі Міністерства енергетики більше уваги буде приділено відтермінуванню термінів, ніж пошуку коштів на модернізацію. Директор Секретаріату Енергетичного Співтовариства Янез Копач висловив скептицизм щодо таких намірів уряду, пообіцявши передати пропозицію України Єврокомісії, але зазначивши, що довести її доцільність буде складно. Оскільки ЄС націлений на посилення високих екологічних стандартів в рамках Європейського зеленого курсу. Більш того, ЄС сподівається, що Україна стане важливим партнером у реалізації ЄЗК і надалі гармонізуватиме своє законодавство із модернізованим європейським, не кажучи вже про зобов'язання, які залишилися з попередніх періодів.

Варто відзначити, що впровадження вимог до спалювальних установок є складним і тривалим процесом, для якого потрібно виділити щонайменше 10-15 років. Якщо відкласти імплементацію НПСВ ще на п’ять років, це означатиме, що вугільна генерація повністю відповідатиме екологічним вимогам не раніше 2040 року. Крім того, зниження рівнів промислового забруднення стосується не тільки виконання міжнародних зобов’язань та євроінтеграції, а й здоров’я українців. Підвищення екологічних стандартів – це перш за все має бути інтерес самої України, а не її закордонних партнерів.

Отже, для уряду вкрай важливо перейти до рішучих дій з пошуку джерел фінансування модернізації та переоснащення відповідних установок, відповідно до НПСВ. До можливих фінансових рішень можуть входити включення частини витрат на переоснащення в тариф на електроенергію за умови скасування ПСО, бюджетна підтримка, кредити міжнародних фінансових організацій та кошти власників установок.

Можливо, ЄС піде назустріч Україні і продовжить терміни виконання зобов'язань. Але для цього недостатньо буде просто демонструвати наміри, необхідно почати діяти. Якщо через певний період після початку виконання НПСВ, наприклад, через п’ять років, стане зрозуміло, що промисловість не виконує його у встановлені терміни, тоді можна буде обговорювати продовження термінів. Відкладання реалізації плану – це найменш активний шлях, який лише перенесе проблему на потім без її вирішення.

Дарина Кулага, молодший аналітик DiXi Group

Теги:викиди великих спалювальних установокНПСВENTSO-EПоділитись