Відновлення "відновлювальної енергетики": чи зможуть влади знайти додаткові ресурси для розрахунків за "зелену" енергію

14 вересня 2020 Олеся Натха, спеціально для "Української енергетики"

Інтерв’ю з в.о. генерального директора Директорату енергетичних ринків Олександром Мартинюком

Хоча було підписано Меморандум між Урядом і інвесторами в альтернативну генерацію, а також прийнято закон про підтримку відновлюваної енергетики, ситуація навколо цього питання залишається напруженою. Одне з основних занепокоєнь, яке обговорюють учасники ринку, державні органи та експерти, полягає в брак коштів "Гарантованого покупця" для розрахунків з постачальниками "зеленої" енергії. На сьогодні ми стикаємось не лише з численними позовами до держави від інвесторів, але і з загрозою подальшого зростання їх кількості.

Щодо оцінки поточної ситуації, аналізу її причин і планів Міністерства енергетики розповів в.о. Генерального директора Директорату енергетичних ринків Олександр Мартинюк.

Наскільки обґрунтовані побоювання, що "Гарантованому покупцеві" не вистачить фінансів для виплат за "зеленим" тарифом та для погашення заборгованостей, які виникли раніше? Які рішення пропонує Міністерство енергетики?

Ці питання дійсно важливі і постійно піднімаються інвесторами під час зустрічей з представниками Міністерства. Розпочну з позитивних змін. Після підписання Меморандуму про співпрацю інвесторами в галузі відновлювальної енергетики, а також після ухвалення Верховною Радою Закону 810-IX, розробленого Міністерством, що знижує "зелений" тариф, вдалося суттєво підвищити рівень виплат державного підприємства "Гарантований покупець" постачальникам електроенергії з альтернативних джерел.

Зокрема, протягом перших двадцяти днів серпня було виплачено близько 3,4 мільярда гривень, що становить 100% від обсягу товарної продукції за даний період. Хочу зазначити, що в попередні три місяці частка виплат становила лише 3-5%, а середній показник розрахунків за перше півріччя - 25,7%.

Проте, будемо відверті: ситуація з виплатами постачальникам за "зелену" електроенергію не є повністю стабільною, оскільки затверджений НКРЕКП тариф на передачу недостатній не лише для погашення накопичених заборгованостей, але й для забезпечення повної поточної оплати до кінця року. За нашими оцінками, недостатність коштів "Гарантованого покупця" до кінця року може скласти до 10 мільярдів гривень.

Вирішення цієї проблеми лежить на межі повноважень різних державних органів: Кабінету Міністрів, парламенту, Міністерства енергетики, НКРЕКП. Тому, за вказівкою Прем’єр-міністра, в Міністерстві створена відповідна міжвідомча робоча група під керівництвом заступника міністра Юрія Бойка.

Наразі розглядаються такі потенційні джерела забезпечення стабільних виплат і погашення накопиченої заборгованості перед постачальниками за "зеленим" тарифом:

• залучення на вигідних умовах кредитів європейських і державних банків України;
• випуск "зелених" облігацій ПрАТ "НЕК "Укренерго" під гарантії уряду США;
• формування облігацій внутрішньої державної позики;
• залучення бюджетного фінансування відповідно до Закону 810-IX;
• приведення тарифу на передачу електроенергії ПрАТ "НЕК "Укренерго" до економічно обґрунтованого рівня.

У вирішенні питання погашення заборгованості та виконання інших умов Закону і Меморандуму безпосередньо залучена в.о. міністра Ольга Буславець, чий підпис знаходиться під Меморандумом. Також ці питання знаходяться на регулярному контролі у вищого керівництва країни - Президента і Прем’єр-міністра. Сподіваюсь, що вони знайдуть своє розв'язання. В будь-якому випадку, Міністерство робить для цього все можливе.

Виконання умов Меморандуму є обов’язковим, хоча, можливо, й недостатнім для зменшення ймовірності подачі позовів інвесторами щодо зниження "зеленої" тарифи. Наскільки складним буде дотримання положень Меморандуму для держави?

Я погоджуюсь з тим, що найкращим методом для зниження судових позовів проти держави є дотримання умов Меморандуму. Власне, саме з цією метою і були укладені ці компромісні угоди. Однак хочу уточнити, як один із авторів проекту: в Меморандумі немає жодних нових зобов’язань, що раніше не були передбачені законодавством, окрім, можливо, більш чітких гарантій незмінності подальших умов підтримки після зниження "зеленого" тарифу для тих виробників, на яких це зниження поширюється.

Отже, дотримання умов Меморандуму не створює жодних додаткових зобов’язань для держави. Навпаки, завдяки прийнятим умовам добровільної реструктуризації вдалося суттєво, до 2 мільярдів євро, зменшити загальний обсяг виплат за "зеленим" тарифом, а також вирішити ряд давно існуючих проблем: ввести відповідальність за небаланси, скоротити терміни введення СЕС в експлуатацію за "зеленим" тарифом, залучити виробників з ВДЕ до балансування енергосистеми.

Які механізми пропонуються у законі 810-IX для вирішення проблеми з оплатою товарної продукції виробникам з ВДЕ?

Закон 810-IX пропонує нові механізми для забезпечення розрахунків за "зелену" енергію, які, на мою думку, стануть актуальними в наступному році.

Які механізми планується реалізувати?

Тут йдеться про можливість часткового фінансування виплат за електроенергію, вироблену з альтернативних джерел, з державного бюджету України та погашення існуючих заборгованостей через механізм облігацій внутрішньої державної позики.

Чи планує Міністерство проводити додаткові переговори з інвесторами для вирішення складних питань, зокрема з тими, хто не підписав меморандум? Які пропозиції можуть бути в таких переговорах?

Так, цього тижня відбулась розмова між Ольгою Анатоліївною та Головою Центру вирішення спорів і переговорів Секретаріату Енергетичного Співтовариства Дірком Бушле щодо фіналізації Меморандуму та алгоритму подальшої роботи з тими, хто його не підписав.

Наскільки мені відомо, подібні зустрічі заплановані. На них можуть обговорюватись можливості реалізації проектів відновлювальної енергетики в рамках конкурсу, який ми зараз вдосконалюємо і який в довгостроковій перспективі може бути вигіднішим для інвесторів завдяки тривалому терміну підтримки. Ольга Буславець неодноразово акцентувала, що Міністерство підтримує розвиток чистої "зеленої" енергії; питання лише в економіці цього процесу та безпеці постачання електричної енергії споживачам.

Також ми розуміємо, що аукціонна система ще не була протестована, і інвестори мають певні занепокоєння щодо її ефективності, процедури участі та вимог до учасників, а також щодо очікуваних квот підтримки… Вважаю, що всі ці питання можуть бути темою подібних зустрічей.

Додатково хочу зазначити, що серед учасників робочої групи з імплементації Закону 810-IX і виконання умов Меморандуму є ті, хто з різних причин його не підписав. Я впевнений, більшість інвесторів вже сприйняла ситуацію зі зниженням "зеленого" тарифу як закінчений компроміс, прийняла нові правила та прагне лише отримати гарантії їх виконання. Вкотре дякую за таку позицію і закликаю приєднатися до робочої групи на експертному рівні. У будь-якому випадку, підписання Меморандуму є можливим.

Яка ймовірність програшу держави в арбітражних судах щодо змін ЗТ?

Мені, як особі, що не є юристом, важко оцінити ймовірність програшу в подібних арбітражних судах. Але вона, безумовно, нижча, ніж була б без Меморандуму, що виник унаслідок більше ніж піврічного пошуку компромісу з учасниками ринку відновлювальної енергетики. Також, з аналізу подібних справ в інших країнах, арбітражний процес може бути тривалим без гарантій позитивного рішення для інвесторів навіть у кращих умовах, ніж в Україні. Крім того, ми дуже уважно підійшли до механізму зміни умов підтримки ще незавершених проектів, чітко прописавши його відповідно до вимог чинного законодавства. Тому сподіваюсь, що таких випадків не виникне взагалі.

Які заходи планує Міністерство вжити для мирного (досудового) врегулювання питань?

Окрім зустрічей, про які я згадував раніше, мені відомо про звернення кількох іноземних інвесторів до Міністерства юстиції з намірами щодо арбітражного позову. Але при цьому, як зазначають самі заявники, вони налаштовані на мирне досудове врегулювання всіх проблемних питань. Переважно йдеться не про діючі об’єкти, а про проекти станцій. Міністерство юстиції ініціювало створення спеціальної міжвідомчої групи для ознайомлення з цими зверненнями. Наш Директорат вже підготував свої аргументовані пропозиції та кандидатури представників для роботи в цій групі.

Як, на вашу думку, держава може убезпечити себе від повторення ситуацій, коли їй доводиться змінювати правила гри?

Відповідь на це питання складається з двох основних пунктів. Перше і ключове - модель підтримки відновлювальної енергетики має бути гнучкою, у ідеалі - саморегульованою, із чіткими зворотними зв’язками щодо цін на електроенергію на ринку та забезпечення технічних можливостей енергосистеми інтегрувати нові обсяги змінної генерації з ВДЕ. Наближеною до такої моделі є нова аукціонна система сприяння, що дозволяє знижувати ціну "зеленої" електроенергії відповідно до ринкових умов, а також регулювати обсяги, технології і розміщення об'єктів відновлювальної енергетики. Це дозволить зменшити економічний тиск на ринок електричної енергії та технічний - на енергосистему України.

Друге - слід заздалегідь запобігати викликам, а не чекати на початок кризових ситуацій. Для цього потрібна якісна експертиза наслідків політики та чітка координація з Верховною Радою. І, звичайно, важливо, щоб всі учасники були зацікавлені в розв'язанні проблеми. Я вважаю, що наступна сфера ВДЕ, котра вимагатиме удосконалення найближчим часом, це система стимулювання невеликих споживчих генерацій. Міністерство поступово готує такі напрацювання. Їх суть полягає в тому, щоб наблизити генерацію з ВДЕ до точок споживання, запропонувати економічні вигоди для масового створення мікрогенерації для власних потреб, активніше залучати ринкові механізми і технології інтелектуальних мереж разом із системами накопичення, щоб процес розвитку малої енергетики був вигідний і безпечний як для споживача, так і для його сусідів. Але це тема для окремої, пізнішої дискусії. Скажу лише, що ретроспективного перегляду умов підтримки не буде, якщо, звісно, не виникне криза.

Хто несе відповідальність за складну ситуацію з розрахунками і законодавчими змінами в "зеленій" енергетиці, і хто відповість за її врегулювання в найближчому майбутньому?

Я пам’ятаю ще з аспірантського курсу філософії закон про взаємний перехід кількісних змін в якісні. У спрощеному вигляді суть його полягає в тому, що значна зміна кількості завжди створює нову якість, що раніше не була притаманна цьому об'єкту. У випадку з відновлювальною енергетикою в Україні, як мені здається, маємо класичне втілення цього закону, де запізніле оновлення системи підтримки спричинило різке зростання встановлених потужностей з ВДЕ за старими правилами та створило нові проблеми для усіх учасників ринку, з якими ми наразі намагаємось впоратися.

Модель "зеленого" тарифу - проста та ефективна система стимулювання відновлювальної енергетики, яка доцільна насамперед на початкових етапах її розвитку. Але вона не чутлива до цінових сигналів та не реагує на технологічні обмеження енергосистеми України, що з певного рівня потужності вже не може в оптимальних режимах прийняти нову нерегульовану генерацію.

Таким чином, основною причиною кризи відновлювальної енергетики вважаю запізніле оновлення державної системи стимулювання ВДЕ, швидкість та якість якого не відповідали темпам розвитку ситуації.

Які причини такої затримки?

Я вважаю, що ситуація складається як із об'єктивними факторами, які викликали подібні проблеми в багатьох країнах, так і виключно українськими відмінностями.

Серед об'єктивних факторів можна відзначити стрімке зниження вартості технологій за останні роки, особливо сонячних електростанцій, що значно скоротило термін окупності таких проектів і призвело до "буму" в сонячній генерації.

Щодо українських "особливостей". Мій прихід в Міністерство, в Директорат енергетичних ринків, відбувся незадовго до реєстрації законодавчого проекту 8449, який вводив нову конкурентну систему підтримки - "зелені" аукціони. Оскільки саме Директорат відповідав за супровід цього проекту, я пам’ятаю підготовлені нами численні листи з пропозиціями, розрахунками, аналітичними матеріалами, які заявляли про невідкладну потребу змінити систему підтримки. Адже динаміка зростання викликів така, що в 20-21 роках ми можемо зіткнутися з серйозною кризою через економічні проблеми та технічні обмеження енергосистеми.

Не рідко я та мої колеги отримували звинувачення в тому, що Міністерство бажає уповільнити розвиток відновлювальної енергетики і блокувати перехід до "світлого зеленого майбутнього". Ті, хто тоді був "на передовій", це добре пам’ятають. І, звичайно, справжні причини затримки запровадження комплексної конкурентної системи стимулювання були пов’язані із затримкою розгляду законопроекту або ухвалення його в такому вигляді, який вже не міг би врегулювати ситуацію.

Про що йдеться конкретно?

Серед іншого йдеться про можливість укладення договорів prePPA до кінця 2019 року, й про перехідний дво- чи трирічний період для завершення проектів, і про запізніле та недостатнє зниження "зелених" тарифів, і про відсутність відповідальності за небаланси…

Згодом наслідки від затримки введення нової системи підтримки торкнулися й тих, хто сприяв цьому затягуванню, продовжуючи підтримувати стару модель.

Також варто відзначити, що на той момент формування та реалізації державної політики в сфері ВДЕ були покладені на Мінрегіон і Держенергоефективності (згідно з призначеними положеннями міністерств), яке управлялося через міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Я не згадую це, щоб критикувати колег, а для ілюстрації внутрішньоукраїнських чинників, пов'язаних з нестиковкою повноважень між ЦОВВ (центральними органами виконавчої влади), адже альтернативна (відновлювальна) енергетика - це така ж енергетика, як і традиційна. Дуже скоро ці визначення питання можуть взагалі зникнути. Таким чином, з усією повагою до колег з Мінрегіону, вони об'єктивно не могли забезпечити ефективну експертизу та формування політики в цій сфері, адже не мали жодного відношення до електроенергетичного комплексу, ринку електричної енергії, не володіли необхідними даними і не відчували проблеми та масштаб викликів.

На щастя, з осені минулого року ситуацію було виправлено, і наразі повноваження в сфері політики розвитку відновлювальної енергетики було передане Міністерству енергетики.

Олеся Натха, спеціально для "Української енергетики"

Теги:МартинюкВДЕМіненергоПоділитись