Велика відбудова: не варто спекулювати на швидкому житлі

30 квітня 2022

Експерти зауважують, що законопроєкти відновлення житла ґрунтуються на інтересах забудовників.

Внаслідок війни понад 12 мільйонів українців були змушені залишити свої домівки і виїхати за кордон або переїхати на відносно безпечні території України. Ці люди знайдуть собі тимчасове житло: деяким допомогли інші родини, інші, маючи збереження, змогли винайняти квартиру чи будинок, а деякі досі мешкають у холодному спортзалі школи. Кожен з них переймається тим, де і як вони житимуть далі.

Аналіз ситуації з внутрішньо переміщеними особами (ВПО) та їх перспективами щодо отримання житла провела "Українська енергетика".

Біженці бажають мати свій дім

Наталя Курдюмова разом із хворим сином втекла з Харкова 15 березня. Вони вирішили виїхати після того, як дах їхнього п’ятиповерхового будинку був знищений снарядом. Взяли невеликі рюкзаки і сіли на потяг до Львова. В місті не було знайомих. На вокзалі до них підійшли волонтери, які направили їх до ліцею, призначеного для біженців. Тепер це їхній новий дім: сплять на матрацах у спортзалі з восьмома іншими біженцями.

“Нас годують тричі на день, – ділиться Наталя. – Із туалетами та умивальниками ніяких проблем, черг немає. Але з душем є труднощі, бо він лише один для всіх, і гарячої води часто не вистачає. Але в нас немає вибору. Вдячні навіть за це, адже грошей на оренду немає. Мій син через хворобу не може працювати, а я отримую мінімальну пенсію.”

Прибувши до Львова, вони звернулися до районного ЦНАП, щоб зареєструватися і отримати статус ВПО. Для здачі копій документів довелося три години стояти в черзі. Після цього чекали майже два тижні на дзвінок з ЦНАП для реєстрації. Вони отримали довідку про статус ВПО. Грошову допомогу від держави у 2 тисячі гривень на особу їм нарахували лише нещодавно, відразу за два місяці.

“Думаємо, як жити далі, – переймається Наталя Курдюмова. – Хотілося б мати окреме житло, адже жити в ліцеї так довго з багатьма сторонніми людьми непросто: часто виникають непорозуміння, адже у переселенців різні погляди. Тепер шкодуємо, що не поїхали далі, наприклад, на Закарпаття. Декілька наших знайомих, які поїхали туди, живуть в окремих кімнатах у будинках місцевих. Кажуть, що їхні господарі чудові, навіть годують, хоча це не їхній обов’язок.”

Пані Наталія сподівається повернутися до своєї квартири після війни, але навіть зараз не знає, чи залишилося щось від неї.

Після того, як авіабомба вразила дев’ятиповерхівку, де жила родина Вадима Кошманова, у них не стало зв’язку, світла, газу і води, і вони змушені були покинути Маріуполь 17 березня.

У машині, окрім пана Вадима та його дружини, були їх матері та сусідка. Вони вирушили до Запоріжжя, де біженців добре зустріли і розмістили у волонтерському центрі. Але через незначну кількість житла, вони поїхали до Дніпра.

“Найбільша проблема для ВПО сьогодні – це житло, – розповідає Вадим Кошманов. – Його просто немає. На щастя, нас прихистили – живемо в двокімнатній квартирі. В одній кімнаті живе власник, якій дуже до нас добрий, а в іншій – ми з дружиною. Наших матерів відправили до Німеччини.”

Хоча за житло вони не платять, однак вони б хотіли жити окремо і не заважати. Проте ця можливість поки недоступна. Незважаючи на те, що дружина пана Вадима працює, а він отримує пенсію, цих грошей недостатньо для оренди окремої квартири, і державна допомога не вирішує цю проблему.

“Державну допомогу у 2 тисячі гривень на людину на місяць ми ще не отримали, – зазначає співрозмовник. – Але реєстрацію пройшли. Процедура була добре організована в Управлінні соціального захисту, тому нам вдалося швидко зареєструватися, з огляду на великий наплив людей. Спочатку потрібно було записатися в чергу, а через кілька днів нам зателефонували і запросили на реєстрацію.”

Про те, коли вони отримають гроші, немає ясності, оскільки, кажуть, тільки нещодавно почали допомогу отримувати ті, хто виїхав першим.

“Ми зареєструвалися досить пізно, оскільки спочатку поїхали до Львова до дітей, де перебували 10 днів, але потім повернулися до Дніпра, оскільки у Львові ситуація з житлом ще складніша. Крім того, власники завищують ціни оренди. Навіть якщо отримаємо допомогу від держави, грошей не вистачить для оренди окремого житла.”

Роман Красюк із дружиною та донькою покинули рідний Сєвєродонецьк 13 березня. Їм не пощастило – у їх автівці сталося бомбардування. Вибуховою хвилею 44-річному Роману було пошкоджено хребет, тому вони ледве дісталися до Полтави, а там у нього відмовили ноги.

Красюки тимчасово мешкають у родини у Полтаві. В одній кімнаті – вони, а в іншій – інші біженці.

“За житло не платимо, – розповідає Роман. – Але ми прожили тут місяць, і цього достатньо, не можемо навантажувати інших, тому шукаємо новий дім. Проте зараз ціни на оренду захмарні. Найдешевша квартира в Полтаві коштує 10 тисяч гривень на місяць, і знайти таку неможливо. Загалом просять 20-30 тисяч гривень за однокімнатну квартиру без меблів. Люди не зовсім байдужі. Адекватних орендодавців дуже мало, і житло таких вже знято. Нормальну квартиру можна знайти хіба що через знайомих. Інші варіанти теж викликають труднощі. По сусідству, де ми живемо, 70 переселенців мешкають у спортзалі ліцею. Жити в таких умовах довгостроково дуже важко, адже немає можливості помитися (душових немає), попрати речі, туалет – загальний.”

Державна допомога у розмірі 2 тисячі гривень на людину не вирішить питання оренди, зазначив Роман Красюк. Вони ще не отримали цю допомогу, оскільки фактично не зареєстровані як ВПО.

“Після приїзду до Полтави я не міг ходити через ушкодження хребта, тому не зміг прибратися до районного ЦНАП-у для реєстрації (за правилами, треба приходити особисто). І лише два тижні тому ми з родиною були в Центрі надання адміністративних послуг, зробили копії наших документів (паспорт, ідентифікаційний код). Нам сказали чекати на дзвінок. Тобто, по суті, ми лише записалися в чергу, оскільки ДЦП не можуть усіх прийняти через велику кількість людей. Як тільки нам зателефонують, ми прийдемо і нас зареєструють як ВПО. Після цього можна буде подати заявку на грошову допомогу,” – розповідає Роман Красюк.

Чоловік зазначає, що в Полтаві багато переселенців з різних областей (Харківська, Херсонська, Чернігівська, Луганська, Донецька тощо), і у більшості з них виникає проблема з житлом. Як держава планує вирішити цю ситуацію, він не знає. Тим більше, що далеко не у всіх є можливість зафіксувати руйнування або ушкодження свого житла та подати заявку через застосунок.

Переселенці, запитуючи якихось зусиль, прагнуть повернутися додому. Хочуть повернутися й відбудувати місто, в якому мешкали…

“У моєму домі три пробоїни. Вікон немає, всі комунікації зруйновані. Принаймні так було, коли ми виїжджали. А зараз – невідомо. Кажуть, що можна фіксувати пошкоджене житло. Але під час бомбардування, коли на голову падають “гради”, не думаєш про фіксацію. 5 березня всю сім’ю накрило “градами” у квартирі, а 13 березня прилетіла авіабомба, тому ми лише дбаємо про те, як вибратися. І таких переселенців, як ми, дуже багато, тому виникає серйозна проблема: як підтвердити, що твій дім пошкоджений і як отримати новий. Літо вже на порозі, а далі зима. Ми постійно думаємо про те, де жити далі. І ще одна проблема в тому, що всі переселенці, запитуючи про щось, хочуть повернутися додому. Хочуть приїхати й відбудувати місто, в якому мешкали.”

Оренда житла – це дорого, безкоштовного – мало

За даними агенції ООН з питань міграції, станом на середину квітня, 12 мільйонів українців (понад чверть населення нашої країни) відійшли з 24 лютого внаслідок агресії Росії. Більш ніж 4,9 мільйона людей залишили країну, ще 7,1 мільйона були переміщені в межах України.

Забезпечення житлом таких людей є сьогодні головною проблемою для держави. Однак її потрібно вирішувати, враховуючи різні ситуації, в яких опинилися біженці. Будівництво нового житла можливе лише на безпечних територіях, і цей процес потребує часу. Уряд намагається використовувати шляхи, які можуть забезпечити людей житлом у найближчий час.

Найшвидший і простіший спосіб – це оренда житла в безпечних регіонах або безкоштовний притулок від добрих людей.

Мінрегіон провів опитування населення, щоб дізнатися, скільки власників і на яких умовах готові прихистити переселенців. За його результатами, майже 90% опитаних готові надати притулок внутрішньо переміщеним особам або надати їм житло. Більшість (98,5%) готові зробити це безкоштовно, з них 52,2% - абсолютно безкоштовно, а 46,3% - безкоштовно, проте з компенсацією за комунальні послуги. Лише 1,5% готові надати житло за умови повної оплати.

Проте тих, хто можуть платити за оренду житла, небагато. Багато переселенців залишилися без роботи і відповідно без грошей. Тому уряд стимулює тих, хто має можливість надати притулок переселенцям у своїх домівках. Кабінет Міністрів затвердив постанову, яка передбачає компенсувати витрати на комунальні послуги для тих, хто безкоштовно приймає вимушено переміщених осіб. Вартість компенсації становить 14,77 гривні на людину за день. Тобто максимальна сума на місяць може становити 457 грн на кожного прийнятого переселенця. Компенсація виплачується безготівковою формою, лише за умови відсутності боргів у власника за комунальні послуги. Щоб отримати кошти, власник житла повинен зареєструвати своє житло на сайті і не пізніше наступного дня подати заяву до виконавчого комітету сільської, селищної або міської ради за місцем розташування приміщення.

Проте механізм підтримки вимагає змін, вважають в Асоціації міст України.

“У нас є кілька пропозицій до постанови, – зазначає виконавчий директор АМУ Олександр Слобожан. – Вона перекладає весь фінансовий тягар на місцеві бюджети. Це неприпустимо, оскільки це має бути фінансування з державного бюджету, адже йдеться про соціальну допомогу людям. Якщо ми не вилучимо з постанови норму про те, що допомога має надходити з місцевих бюджетів, то тоді муніципальна влада на західній Україні зіткнеться з важким вибором: чи фінансувати переселенців, чи заробітну плату своїх працівників (включаючи житлово-комунальні підприємства, житлові комунальні послуги, освітян, медиків тощо).”

Такі ризики можуть мати негативні наслідки, тому АМУ звернулася з пропозицією до міністра регіонального розвитку, який пообіцяв, що в постанову будуть внесені зміни.

Крім того, на думку експерта, у країні має бути чіткий облік ВПО, щоб уникнути зловживань (оскільки в держави не безмежні ресурси).

Де можна швидко поселити людей

У переліку швидких шляхів забезпечення тимчасовим житлом, який склали члени спільноти, є розміщення ВПО в підходящих для проживання приміщеннях державної та комунальної власності (гуртожитках, готелях тощо). Також можна переобладнати нежитлові приміщення, які не використовуються.

“Щоб гарантувати ВПО житлом, юристи спільноти пропонують розширити житловий фонд соціального призначення, – зазначає Тетяна Бойко, координаторка житлово-комунальних програм мережі “Опора”. – Це можна зробити шляхом активізації угод місцевого самоврядування з власниками приватного житла (особливо квартир і приватних будинків, що пустують, у сільській місцевості) згідно з українським законодавством. Мета – передача цього житла до “соціального найму” для тимчасово переміщених осіб. Також, під час дії воєнного стану та певний час після його закінчення, слід законодавчо дозволити укладати угоди на примусових засадах (за рішенням суду) на вимогу представників місцевого самоврядування. Це стосується об'єктів, які є у приватній власності фізичних і юридичних осіб і тимчасово не використовуються.”

Поповнити житловий фонд, вважає експерт, можна завдяки завершенню незавершеного будівництва, а також нежитлових приміщень. Це можна реалізувати кількома способами. Перший: надати приватним власникам об’єктів незавершеного будівництва державну підтримку на завершення будівництва за умови подальшої передачі об'єкта до житлового фонду соціального призначення. Другий шлях: примусовий викуп об'єктів незавершеного будівництва у державну або комунальну власність, якщо власники не здатні завершити будівництво і відмовилися від отримання державної допомоги, з подальшим завершенням будівництва і передачею до житлового фонду чи наданням у тимчасове користування переміщеним особам на інших умовах.

Цей механізм потребуватиме внесення змін до закону про відчуження земельних ділянок та інших об'єктів нерухомості, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності

Одним із способів забезпечення тимчасовим житлом, представники спільноти вважають взяття на облік та прийняття в комунальну власність “безхозного” житла (відповідно до ст. 335 Цивільного кодексу України), з подальшою передачею цього житла у соціальний фонд або наданням в користування тимчасово переміщеним особам.

Модульні містечка допоможуть не багатьом

Ще один можливий вихід з проблеми житла для ВПО – це створення тимчасових модульних містечок. Такі вже з’явилися в Київській області та Львові. Наприклад, у Львові зводять 88 будиночків, в яких тимчасово можуть жити близько 350 людей. Там буде 11 санвузлів, 5 душових кімнат, їдальня, медпункт і магазин. У кожному будиночку є світло, опалення, розетки й базові меблі.

Незабаром у Львові також планується створити тимчасове містечко для вагітних жінок, які змушені були залишити свої домівки. У місті на даний момент знаходиться 209 таких жінок. У новому містечку будуть побудовані дерев'яні будинки хостельного типу.

Тимчасове містечко облаштовується за підтримки уряду Польщі та Міністерства розвитку громад і територій України. Наразі Польща передала три модульних містечка, які здатні вмістити понад 1000 людей.

“Держава та уряд працюють над розміщенням ВПО, – розповідає міністр Олексій Чернишов. – Наша наступна мета – розгортання модульних містечок у постраждалих регіонах: Київській, Чернігівській, Сумській областях. Загалом ми плануємо розмістити у таких об’єктах 5000 людей протягом наступного місяця в містах Бородянка, Буча, Чернігів (особливо в постраждалих районах), Охтирка, Тростянець та інші.”

При цьому виконавчий директор АМУ Олександр Слобожан закликає бути обережними з заселенням людей у ці тимчасові містечка.

“Дуже важливо бути обережними, щоб не виникли такі собі гетто, де люди житимуть без роботи. Тому перед їх поселенням потрібно включити їх у економічні процеси,” – наголосив він.

Будівництво постійного житла – після війни

Паралельно в країні розробляється програма з будівництва сталого нового житла для людей, які втратили свої домівки під час війни. Але для цього потрібно зібрати багато даних, у тому числі з’ясувати, які зруйновані ворогом будинки ще можна відновити, а які – ні. Сьогодні українці, чиї житла знищені або пошкоджені, можуть подати заявку через застосунок. 5 квітня уряд затвердив механізм обстеження будівель і споруд, пошкоджених внаслідок збройної агресії.

Останнім часом у країні активно обговорюється тема відновлення. З’являються проєкти, що стосуються відновлення житлового фонду. Один з них – законопроєкт про відшкодування зруйнованого і пошкодженого житла. Власники зруйнованого житла зможуть самостійно вибирати, де отримати нове.

“Зруйновані приватні житлові будинки, дачі та садові будинки відбудовуватиме держава на їх земельній ділянці, – пояснила співавторка законопроєкту Олена Шуляк. – Що стосується квартир: на тій самій ділянці, де стояв багатоквартирний будинок, може бути збудований аналогічний. Також можливе зведення в тому ж кварталі або мікрорайоні. Але ми спеціально не обмежуємо місце проживання, тож люди зможуть самостійно вибрати населений пункт, де вони хочуть жити.”

За її словами, населений пункт, в якому громадянин отримає нове житло, має відповідати (за певними характеристиками) тому, де він жив до війни, в тому числі за числом населення. Оскільки це вплине на вартість квадратного метра.

“Якщо людина з меншего міста захоче жити, наприклад, у Києві, ми передбачили механізм доплати за житло. Але ми сподіваємося, що люди зараз повертаються до своїх домівок,” – зазначила депутатка.

Крім того, законопроєкт передбачає компенсацію за зруйновані приватні будинки, квартири і недобудовані об’єкти. Але компенсація буде нарахована лише за умови, що в пошкодженому житловому будинку були зведені всі поверхи і стіни.

Законопроєкт про компенсацію: питання залишились

На думку членів Асоціації міст України, даний законопроєкт має багато прогалин.

“Законопроєкт не вирішує питання відбудови комунальної інфраструктури. Але саме вона забезпечує можливість проживання на певній території. Також залишилися без уваги ФОПи, малі та середні підприємства, які також розміщувались у зруйнованих і пошкоджених будинках, забезпечували постачання необхідних товарів, надавали послуги, мали робочі місця,” – зазначив виконавчий директор АМУ Олександр Слобожан.

Він підкреслив, що відновлення сіл, селищ і міст буде неможливим без відновлення комунальної інфраструктури і без відновлення бізнесу. Також голова АМУ зазначив, що законопроєкт не включає право на компенсацію для осіб, які перебувають за кордоном, лікуються, проходять військову службу, зникли без вісті, мають похилий вік або є неповнолітніми, чи яких діяльність призупинена (для юридичних осіб, наприклад ОСББ, малого бізнесу тощо).

“Крім того, законопроєкт недостатньо чітко визначає джерела фінансування діяльності органів місцевого самоврядування,” – додали в Асоціації.

Незалежні експерти висловлюють критичні зауваження до решти законодавчих ініціатив щодо відновлення житла.

“Враження, яке складається після ознайомлення з ними, що їх писали під бізнес забудовників,” – зазначає координаторка програм “Опори” Тетяна Бойко. – Перш ніж розпочати нове будівництво, потрібно вирішити питання залишків будівель і, головне, із земельними ділянками, на яких вони стоять. Навіть якщо будівлю було знищено, її власники залишаються власниками земельної ділянки. Це стосується також і багатоквартирних будинків. Ігнорувати право власності на землю, навіть неоформлену, співвласників багатоквартирного будинку, перекроювати зруйновані квартали й мікрорайони на смак забудовника – це мародерство.”

На думку експертки, говорити про відбудову, нове будівництво можна лише після вирішення питання з пошкодженими або зруйнованими будинками та земельними ділянками, які мають “викупити” у власників гідною компенсацією. Відбудова має відбуватись після війни і не на швидкоруч.

“Ми маємо відмовитися від економічно ризикованих схем, які раніше діяли. “Торгівля повітрям” через схеми “попередніх договорів”, “майнових прав”, “інвестування” та інших “фінансово-кредитних механізмів на будівництво,” які в мирний час вже залишили без житла та грошей тисячі українських сімей, має бути заборонена. Громадянам мають продаватись лише готові житла,” – вважає Тетяна Бойко.

Громадянам мають продаватись лише готові житла...

Якою буде програма нового будівництва та як вона буде реалізовуватись, наразі невідомо, уряд тільки починає працювати над планом відновлення країни. Наразі міністр розвитку громад і територій Олексій Чернишов оголосив, що держава робить все можливе, щоб підтримати будівельників. Для відновлення українських міст планується залучити провідних спеціалістів.

“Урядом вже прийнято ряд рішень, спрямованих на дерегуляцію в сфері містобудування, спрощено процедуру імпорту будівельних матеріалів та мінімізовано митні платежі, що дозволить швидше, дешевше завозити все необхідне, і оперативно зводити об’єкти,” – зазначив Олексій Чернишов.

Переселенцям потрібна не лише житлова площа, але й інтеграція

Щоб допомогти людям, які покинули свої домівки через війну, на думку експертів, потрібно не лише забезпечити їх житлом, а й інтегрувати в економічне та соціальне життя країни. Для цього необхідно мати чітку статистику про них. Крім того, людей потрібно розділити на категорії за новим місцем проживання.

“Ми умовно ділимо переселенців на два типи, – розповідає виконавчий директор АМУ Олександр Слобожан. – Перша категорія – транзитні. Це ті, хто виїхали з небезпечних зон або з територій, де відбуваються обстріли, і залишилися на західній Україні. Там вони перебувають певний час, а потім можуть мігрувати в інші країни. Друга категорія – ті, хто залишаються на західній Україні.”

Експерт пояснив, що такий поділ важливий для того, щоб інтегрувати переселенців у життя нових громад. Необхідні нові стратегії регіонального розвитку, які враховуватимуть фактор переселенців: чи житимуть вони тут постійно, чи повернуться додому, якими будуть способи сплати податків.

“Ми на засіданні Асоціації міст обговорювали ситуацію із айтішниками з Чернігова, які виїхали на захід. Постало питання, де вони сплачуватим податки: у тій громаді, де перебувають, або ж у Чернігові, якому конче потрібні гроші на відновлення. Наразі ми не маємо відповіді,” – підсумував Олександр Слобожан.

Сьогодні основне завдання – інтегрувати внутрішньо переміщених осіб в економіку країни. Вони мають отримати можливість працювати на благополуччя в тилу, формуючи фінансовий ресурс, що підтримує не лише армію, але й ті громади, які наразі переживають складні часи.

Проте, щоб включити нових жителів у роботу на нових місцях, муніципалітети повинні вирішити низку проблем. Перша – відсутність статистики щодо ВПО, а також велике навантаження на ЦНАПи. Багато людей стоїть у чергах по кілька днів лише для реєстрації.Відбувається величезне навантаження на працівників, які приймають громадян. Наша асоціація зверталася до Мін’юсту, щоб спростити процедури, і в окремих громадах вже відбулись зміни. Проте зараз потрібен наступний крок – формування економічного профілю переселенців. Це важливо для їх інтеграції в економіку,” – зазначив Слобожан.

Припустимо, новий анестезіолог, який приїхав на нове місце, може бути одразу залучений до роботи та отримувати зарплату, сплачувати податки й надавати послуги. Але якщо новоприбулець не може влаштуватися на спеціальність, але має іншу освіту, нам знадобиться перепрофілювання. Однак щоб це реалізувати, важливо мати дані про кожного. Таку інформацію можна зібрати за допомогою спеціальної анкети в додатку.

“Ми подали пропозиції, і зараз триває робота в цьому напрямі. Я вважаю, що за плідної співпраці між центральними органами влади та місцевим самоврядуванням ми зможемо вирішити всі питання, пов'язані з ВПО,” – додав виконавчий директор АМУ.

Загалом ситуація людей, які змушені були через війну залишити свої домівки, залишається складною. Головна проблема – забезпечення їх житлом. Людям важко надто довго жити в спортзалах, дитсадках та в чужих родинах. На оренду окремого житла у них немає коштів. Проте фахівці вважають, що в Україні є потенціал для оперативного забезпечення потреб тимчасовим житлом: багато державних і комунальних установ можна переобладнати під житло. Також існує недобудоване та “безхозне” житло, приватні приміщення, що не використовуються. Мобільні тимчасові містечка вже приносять істотну користь.

Щодо нового постійного житла, то воно має зводитися лише у мирний час, без поспіху та спрощень. Інакше це може вплинути на комфорт проживання переселенців і якість житла. Дуже важливо включати нових жителів в економічне життя громад. Це допоможе швидко відновити країну. Проте багато незалежних експертів помітили, що існуючі законопроєкти з відновлення житла створюються на користь будівельників. Щоб це не сталося, потрібно ставитися до прийняття рішень з максимальною увагою, оскільки йдеться про долі мільйонів українців.

Світлана Олійник, спеціально для “Української енергетики”

Теги:війнабудівництвоПоділитися