Вікторія Бальцер: "Ми відбудовуємось на принципах зеленої енергетики"

12 грудня 2022

Секретар Вознесенської міської ради стосовно автономного опалення лікарні та використання сонячних панелей для водонапірної станції

Окупація Вознесенська, що в Миколаївській області, у березні не завадила реалізації проектів автономного опалення лікарні і подачі води з водонапірної станції. Тепер місто намагається знайти способи забезпечення водопостачання для жителів, незалежно від відключень електроенергії. Секретар міської ради Вікторія Бальцер пояснила “Українській енергетиці” про ініціативи влади напередодні найскладнішого опалювального сезону.

Як стартував опалювальний сезон у вашому місті?

– Ми розпочали опалювальний сезон у міській лікарні на початку листопада. Це був перший заклад, який отримав опалення. У середині листопада ми ухвалили рішення про початок опалення в частині наших амбулаторій, а також у гуртожитках.

Наше місто майже повністю переведене на індивідуальне опалення. Навіть у багатоквартирних будинках є індивідуальне газове чи електричне опалення, тож міська рада не має значного впливу на опалення цих об'єктів.

Як ви підготувались до цього складного опалювального сезону? Чи реалізували нові ініціативи, яких не було раніше?

– Справді, цей сезон важкий через декілька факторів. По-перше, всі школи та дитячі садки на півдні працюють дистанційно, тому ми, як міська влада, вирішили мінімізувати опалення будівель, щоб не витрачати зайві ресурси. Ми розробили план екстреного опалення на випадок, якщо температура знизиться до мінусових значень, щоб зберегти саму систему опалення.

По-друге, є заклади, які потрібно опалювати безпосередньо: лікарня, гуртожитки, офіси органів місцевої влади Вознесенської міської ради, оскільки з початку війни ми переїхали з центральної будівлі.

Ми ще влітку почали продумувати, чим будемо опалювати ці установи.

Якщо говорити про наше комунальне підприємство “Теплосервіс”, то до початку війни 9% теплової енергії отримувалось з альтернативних джерел, тобто з твердого пального. У нас працювали дві котельні на твердому паливі (брикети, дрова, відходи деревини): одна в Музеї Кібрика і ще одна в будівлі міськвиконкому.

Цього року ми намагалися підготуватись так, щоб хоча б об'єкти критичної інфраструктури могли отримувати альтернативне опалення, зменшивши споживання природного газу. Розпочали з лікарні, оскільки це найважливіший соціальний об'єкт. Вона має два генератори по 40 кВт, які ми придбали до початку війни. Отже, реанімація та інше обладнання лікарні можуть працювати на цих джерелах резервного електропостачання.

Також зимою ми ухвалили стратегічне рішення про газозаміщення, зокрема в централізованому теплопостачанні, і розпочали роботу над раціональним використанням органічних відходів у громаді.

Ще до війни ми почали покращувати роботу зі сміттям, яке утворюється в громаді: гілля від обрізання дерев і відходи, які мешканці викидають під час обрізання своїх дерев. Ми поставили собі за мету зменшити навантаження на звалище шляхом збору та переробки органіки. Відходи не повинні вивозитися на звалище, а мають збиратись, зберігатись та перероблятись на щепу — паливо для твердопаливних котелень комунального підприємства. Міська рада вже ухвалила рішення про закупівлю необхідного обладнання.

Ви згадали про закупівлю обладнання. Які витрати та джерела фінансування?

– Проект використання деревини в нашій громаді розпочався ще до війни. Ми брали участь у конкурсі проектів, де кожна громада могла представити свою ідею. Наша пропозиція була в тому, щоб жителі громади компостували органічні відходи вдома. Ми закупили індивідуальні компостери та безкоштовно роздали їх мешканцям.

Був ще один компонент: ми не хотіли, щоб гілля після обрізання вивозили на звалище. Плани полягали у придбанні дробарки для комунального підприємства, щоб подрібнити гілки і використовувати їх для опалення міського музею й міськвиконкому, де вже використовувалось твердопаливне паливо.

Ми закупили першу дробильну установку ще минулого року і почали активно користуватися нею. Це виявилось корисним досвідом. Отримавши перший успіх, ми вирішили, що варто інвестувати у цю справу.

Таким чином, ідея виникла в рамках проекту, але згодом, коли вона довела свою економічну доцільність, була підтримана бюджетом.

Скільки коштує така дробильна установка?

– Перша, яку ми придбали, коштувала 172,8 тис. грн. Наразі ми взяли ще одну, яка коштує 315 тис. грн. Це не дуже великі кошти. Дробарка працює на базі трактора, тож її можна перевозити по місту і виконувати роботи безпосередньо там, де накопичуються відходи. Потім їх легко транспортувати в будь-яку точку громади. Зараз ми створили спеціальний навіс для зберігання подрібненої сировини.

Але ж дробарка теж потребує пального. Це за державний кошт?

– Так. Ці роботи проводяться на базі комунального підприємства. Ми протестували можливість усередині громади. Зараз ми шукаємо експертів, які допоможуть нам розробити економічну модель для розширення цієї послуги на сусідні громади.

Ми хочемо розрахувати економіку, логістичні шляхи, щоб це було вигідно підприємству. Це має бути не соціальна послуга, що потребує дотацій, а самодостатній проект, який може забезпечувати себе паливом для котелень, зберігаючи екологічний аспект.

Що ще зробила місцева влада для газозаміщення цього опалювального сезону?

– З місцевого бюджету виділили 4 млн 93,67 тис. грн на технічну реконструкцію двох газових котелень, що опалюють лікарню, амбулаторію, дві школи та решту об'єктів. Заплановано встановлення резервних твердопаливних котлів, що працюють на дровах та автоматизованим постачанням щепи, загальною потужністю 1000 кВт.

Устаткування замовлено в підприємства “РЕТРА-3М”. Паралельно тривають будівельно-монтажні роботи на котельнях.

Крім того, ми замовили лінію для сушіння щепи, яка використовуватиметься як паливо на твердопаливних котельнях нашого підприємства.

На це з місцевого бюджету виділили 492,32 тис. грн.

А скільки коштує твердопаливний котел для лікарні?

– Близько 987 тис. грн. Процес закупівлі зараз складний, адже в Україні чимало угод затримуються. Ми взяли участь у закупівлі ще влітку, а поставка відбувається наразі. Думаю, аналогічна ситуація́ в Україні загалом, зокрема з генераторами та котлами, це пов'язано із загальною ситуацією в країні.

Давайте поговоримо про поводження з побутовими відходами. Ви згадали про компостування. Розкажіть більше про це.

– Наша ситуація з відходами стала очевидною після виборів 2020 року. Однією з основних проблем громади були тверді побутові відходи. Восени, особливо коли їх багато, наші комунальні служби не встигали своєчасно їх вивозити, що призводило до стихійних смітників.

Після аналізу ми з'ясували, що 70% відходів — це органіка. У нас безліч домогосподарств, більшість із них вирощують овочі. Влітку ми витрачаємо 1 млн грн лише на вивіз сміття, яке через гниття на звалищі завдає шкоди екології.

Ситуація неправильна, і ми вирішили, що 50% органічних відходів у нашій громаді мають перетворюватися на компост. Для досягнення цієї мети ми пропонуємо, щоб якомога більше людей почали компостувати, маючи компостер вдома, аби органіка не викидалась, а перетворювалась на добрива. Для цього ми запустили освітні кампанії і безкоштовно роздаємо компостери.

Ми плануємо також ввести нові норми накопичення твердих побутових відходів, щоб ті, хто компостує менше платили за вывоз.

Зараз ми активно працюємо над створенням компостної станції для збору органічних відходів з парків, шкіл, садочків, ОСББ та сусідніх громад.

Ми розглядаємо варіант створення станції, де виготовлятимуть органічні добрива або переробкою для отримання біогазу.

Наразі ми підраховуємо, який варіант буде вигіднішим для нас.

Я вважаю, що вже наступного року ми зможемо втілити в життя ідею про створення компостної станції для перетворення органіки на ресурси, зокрема мультдобр та біогаз для комунального сектору.

Вознесенськ поруч з Південноукраїнською АЕС. Чи впливає це на його енергетичну стійкість?

– Нам би хотілося, щоб це впливало, але фактично – ні.

Який етап реалізації проекту встановлення сонячних панелей для водонапірної станції?

– Ідея виникла завдяки співпраці з “Екоклубом”, який реалізував пілотний проект, встановивши сонячну станцію потужністю 10 кВт для насосної станції. Однак вона покривала лише 20% потреб.

Коли минулого року ми зіткнулись із підвищенням тарифів на воду, дізналися, що електроенергія складає 30% у її структурі. Тож ми вирішили встановити сонячні електростанції на комунальних підприємствах, щоб зменшити витрати.

Це важливо, оскільки під час повномасштабної війни ми намагаємось зменшити споживання електроенергії. У нас на даний момент є план установки сонячних панелей потужністю 150 кВт на насосних станціях. Це забезпечить 100% потреби водоканалу в електроенергії протягом року. Загальна вартість проекту – 5,9 млн грн, фінансування здійснюється з місцевого бюджету.

Ми також будемо впроваджувати аналогічні проекти для інших насосних станцій, що заплановано на наступний рік.

Цей підхід дозволяє нам використати земельні ділянки під природоохоронними зонами, що раніше не мали раціонального застосування.

Коли очікується постачання сонячних панелей?

– Ми почали шукати постачальників у березні, коли почалися бойові дії. Ми зустрічались з партнерами і готували проект. На жаль, поставки з Китаю були б обмеженими. Протягом приблизно двох місяців ми шукали обладнання, перебуваючи в активному діалозі з постачальниками.

Ситуація ускладнювалась, проте потроху почали вирішуватись проблеми з постачанням з інших країн.

Вознесенськ пережив окупацію. Як повернули світло, інтернет, газ та воду?

– Відключення електроенергії спричинило відсутність всіх інших послуг. Бойові дії проходили в районі “Болгарка”, де знаходились наші електромережі. Внаслідок атак місто залишилось без світла. Місцеві насосні станції не могли працювати без електроенергії.

У цьому районі газові мережі також були пошкоджені через воєнні дії. Відновлення відбулося після звільнення території.

Відновлення проходило в кілька етапів: спочатку відновили електропостачання, потім вода, а згодом газ. Весь процес тривав приблизно тиждень-два.

Яка ситуація з населенням? Скільки мешканців у вас?»

– Ми евакуювали 4,4 тис. осіб і організували місця для 3 тис. внутрішньо переміщених осіб. З початку війни населення нашої громади змінилось. Люди масово виїжджали.

Місто досі відчуває тиск внаслідок міграції. Ситуація швидко змінюється, і якщо електрики не буде довго, то все це може знову змінитися.

Перевагою Вознесенська є те, що населення живе переважно в приватних будинках, з газовим опаленням, тож газ зникає останнім. Багато людей займаються альтернативним опаленням, зокрема дровами.

Ми отримали буржуйки, але поки що їх не роздаємо, оскільки чекаємо на стабільність ситуації. Якщо відбудуться масштабні відключення, ми роздамо буржуйки соціально незахищеним людям.

Також плануємо створити пункти обігріву для тих, хто залишиться без електрики, щоб люди могли заряджати гаджети та відпочити.

Чи витримує місто навантаження від населення?

– В цілому ситуація контрольована. Ми налагодили роботу з відходами та альтернативні проблеми. Основною задачею залишаються питання водопостачання. У нас закуплені резервуари для води, і залежно від обставин будемо продумувати, як їх постачати.

Зараз ми шукаємо можливості для вигідної доставки генераторів, адже обсяги залежатимуть від ситуації із електропостачанням.

Ми готові краще, ніж у березні 2022 року. На даний момент у нас є плани, готові сценарії безпеки та партнери, які готові надати допомогу.

Як змінилося споживання енергії в Вознесенську? Чи працюють підприємства?

– Ми закликаємо жителів зменшити споживання електроенергії на 25%. У нас не так багато підприємств, але одне з найбільших — переробка шкірсировини, має власну когенераційну станцію.

Декілька швейних підприємств також продовжують працювати, завантажуючи свою продукцію для потреб оборони.

На якому етапі зараз план відновлення і енергетичного розвитку?

– Ми активно працюємо над цими планами, постійно маючи потребу в зовнішній підтримці. Маємо нетерпіння до реалізації запланованих дій, завдяки нашим партнерам. Наразі забезпечено менторську допомогу, щоб зробити процес ефективнішим.

Як знайти кошти на проекти?

– Найважливіше — думати нестандартно. Інвестори шукають нові ідеї. Треба шукати різні рішення, залучати більше людей з різним досвідом. Залайте свої проблеми, шукайте стейкхолдерів.

Таким чином, якщо ви маєте конкретну проблему, спробуйте знайти тих, хто займається схожими питаннями. І в процесі цього можуть з’явитись нові ідеї для вашого проекту.

Вела бесіду Ольга Чайка

Теги: відходи Миколаївщина опалювальний сезон енергоефективністьПоділитись