Погляд на «велику термомодернізацію»

13 січня 2022

Щорічно на програми з енергоефективності буде виділятися не менше 1% витрат бюджету, проте Україні можуть бракувати ресурсів для ефективного використання цих коштів.

Цього року в Україні планується запуск «великої термомодернізації» будинків, шкіл, дитячих садків та лікарень. Президент заявив, що на ці цілі протягом трьох років планується витратити приблизно 300 млрд грн. Згідно з новим урядовим законом з енергоефективності, держава зобов’язана щороку виділяти щонайменше 1% бюджетних витрат на енергоефективність.

Отже, у 2022 році на ці потреби має піти не менше 15 млрд грн. Для порівняння, найбільша сума, виділена на енергоефективність в попередні роки, становила 2 млрд грн. Чи означає це, що за три роки в Україні буде модернізовано всі багатоквартирні будинки та населення зможе значно знизити витрати на тепло, газ, гарячу воду й електрику? «Українська енергетика» розглянула перспективи «великої термомодернізації».

Енергоефективність – пріоритетна задача

Термомодернізація та енергоефективність стали актуальними темами в суспільстві, але лише нещодавно отримали серйозну підтримку з боку президента і уряду. Причиною цьому стало суттєве подорожчання газу та електрики, що стало непосильним тягарем для населення та бізнесу. Поширена програма «теплих кредитів», завдяки якій українці могли покращувати свої домівки, не отримала продовження в цьому році, залишившись доступною лише для ОСББ через домовленість з Фондом енергоефективності.

У жовтні 2021 року було прийнято новий закон «Про енергетичну ефективність», відповідно до якого уряд зобов’язаний розробити та ухвалити програму енергетичної модернізації житлових об'єктів та підприємств.

«Основна мета закону – створення нових умов для стимуляції енергоефективності в усіх сферах економіки», – заявили в Державному агентстві з енергоефективності та енергозбереження України.

Проте, виконавчий директор асоціації «Енергоефективні міста України» Святослав Павлюк вважає, що закон не вводить нових механізмів підтримки в цій сфері.

«Закон, в основному, зберігає існуючу ситуацію і не містить суттєво прогресивних норм. Найбільший плюс закону – виділення сталого фінансування енергоефективності (1% бюджетних витрат). Це насправді єдина норма, пов'язана з людьми», – зазначив експерт.

Найбільший плюс закону – виділення стабільного фінансування енергоефективності (1% бюджетних витрат)...

Наприкінці минулого року Кабінет Міністрів підтримав законопроект про комплексну термомодернізацію будівель. Уряд також схвалив національний план дій з енергоефективності до 2030 року та три роки діяльності для його реалізації в 2021-2023 роках. Під час цього плану передбачається скорочення первинного споживання енергії на 22,3% та кінцевого – на 17,1%. Однак не всі вважають ці цілі реальними.

«Згідно з поправками до директив ЄС, планується, що кроки енергомодернізації скоротяться на 1% за рік. Наразі цей показник зросли до 3%. А ми плануємо досягти цього за один рік. Ті, хто приймає такі рішення, або не усвідомлюють, про що йдеться, або це просто спектакль», – вважає Ігор Черкашин, голова експертної платформи з енергоефективності.

Проте в Міністерстві енергетики переконані, що до 2030 року первинне та кінцеве споживання енергії в Україні не повинні перевищувати 91,5 млн та 50,5 млн тонн нафтового еквіваленту відповідно. Для реалізації цього плану необхідно вжити заходів підвищення енергоефективності в різних секторах: у будівлях (житлових та бюджетних), промисловості та енергетиці, транспорті. До таких заходів належать: зменшення адміністративних бар’єрів в управлінні будинком; повний комерційний облік тепла та води; підвищення обізнаності споживачів та інше.

«Прийняття цього документа є черговим кроком до впровадження європейських стандартів у сфері енергоефективності», – прокоментував міністр енергетики Герман Галущенко. – «Нацплан має комплексний підхід до енергомодернізації в усіх секторах. Енергоефективність – це не лише економія витрат на енергоресурси, але й більш ефективне використання ресурсів, зменшення імпортної залежності і посилення енергетичної незалежності держави».

Частина заходів національного плану є складовою президентської програми підвищення енергоефективності житла, що отримала назву «Велика термомодернізація» і має розпочатися цього року. Програма покликана захистити країну від подальшого зростання цін на енергоресурси та сприяти досягненню енергетичної незалежності.

«Ми маємо велику program щодо енергозбереження. Йдеться не лише про утеплення кожного дому. Для реалізації програми Україні потрібно приблизно 300 мільярдів гривень на енергозбереження та модернізацію мереж», – зазначив Володимир Зеленський.

Він підкреслив, що швидка реалізація програми можливий лише за підтримки фахівців і фінансової допомоги з боку Європейського Союзу. Проте починати роботу в цьому напрямі необхідно вже в 2022 році, акцентував президент.

«Ми не можемо чекати, коли сусіди погрожують нам, зменшуючи постачання газу. Ми маємо бути енергонезалежними», – заявив він.

Цього року в рамках програми «великої термомодернізації» в Україні планують утеплити 5 тисяч багатоквартирних будинків, повідомив прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

«Метою програми є зменшення теплових втрат і споживання газу, що, в свою чергу, знизить рахунки платіжок населення та зміцнить енергетичну незалежність України», – наголосив він.

1% на заходи з енергоефективності: це багато чи мало?

Протягом попередніх років український уряд, на жаль, виділяв дуже обмежені кошти на енергоефективність. Це призвело до того, що Україна потрапила до числа 20 найменш енергоефективних країн світу.

«В Україні раціоналізм в енергозатратах є суттєвою проблемою, у нас застарілі системи, в яких споживання енергії в будівлях перевищує нормативи у три рази. Це щороку приносить Україні величезні збитки. Наприклад, у Німеччині втрати в системі центрального опалення на стадії виробництва та доставки складають 32 %, в Україні ж майже 59 %», – підкреслив генеральний директор Директорату енергоефективності Мінрегіону Дмитро Петрунін.

Зменшити енерговтрати можливо завдяки заходам з енергоефективності. Однак для цього потрібні значні фінансові ресурси. Як зазначив голова Держенергоефективності Валерій Безус, новий закон зобов'язує щороку запроваджувати не менше 1% бюджету на програми з енергоефективності.

«Це має допомогти фінансувати державні програми енергоефективності. Неприпустимо позбавляти споживачів можливості отримати підтримку для утеплення своїх помешкань», – відзначив Безус.

Яка реальна частина із 15 млрд грн (1% бюджетних витрат) піде на термомодернізацію житлових будинків? Це гроші, які мають бути виділені відповідно до прийнятого закону про енергоефективність. Державний бюджет на цей рік передбачив додаткове фінансування в розмірі 2,6 млрд грн для Фонду енергоефективності, в результаті чого загальний статутний капітал Фонду у 2022 році складе 5,4 млрд грн з врахуванням невитрачених раніше коштів. Ці кошти можуть піти на модернізацію багатоквартирних будинків, повідомили в Міністерстві розвитку громад і територій України. Але чи зможуть вони бути правильно освоєні, враховуючи складний механізм програми «Енергодім», яка спрямована тільки на будинки з ОСББ?

«В Україні ніколи не виділяли більше 2 млрд грн на проекти енергоефективності за рік», – пояснив Святослав Павлюк, виконавчий директор асоціації «Енергоефективні міста України». – «Наприклад, 1,6 млрд грн виділяли на Фонд енергоефективності, а ще до 400 млн – на програму «теплих кредитів». В минулому році було виділено лише 150 мільйонів на «теплі кредити». Тому фінансування було обмеженим. Проте те, що в законі прописали видатки на рівні 1% на енергоефективність, це важливий, але дискусійний крок. Влада вперше серйозно займалася енергоефективністю, хоч і, можливо, зі запізненням.

На думку експерта, в бюджеті цього року на проекти енергоефективності закладено 30 млрд грн, що вдвічі перевищує 1% бюджетних витрат на рік (15 млрд грн) відповідно до закону про енергоефективність. Здавалося б, це позитив, проте просто наявність грошей не забезпечить модернізацію всіх житлових будинків.

«Я вважаю, що ми не зможемо використати більше 1 млрд грн на енергоефективність, отже, решта коштів піде на закупівлю житла, фактично підтримуючи будівельну галузь», – впевнений Павлюк.

Це пов'язано з тим, що українська промисловість не має здатності виробляти великі обсяги обладнання, утеплювальних та інших матеріалів, необхідних для реалізації програми «Великої термомодернізації».

«Тут потрібно врахувати здатність нашої промисловості виробляти обладнання, таке як індивідуальні теплові пункти (ІТП). Також є питання до здатності виробляти утеплювальні матеріали. Система управління також потребує відповідних кадрів. Усе це має бути ретельно прораховано. Зараз у нас немає необхідної потужності для освоєння цих коштів. Це необхідно планувати, і я вважаю, що цьогоріч ці кошти використовуватися не будуть. Скоріше, вони підуть на підтримку будівельного сектора, а не на утеплення будинків», – зазначив виконавчий директор асоціації «Енергоефективні міста України».

Зараз у нас немає необхідної потужності для освоєння цих коштів…

Експерти також підкреслюють, що перш ніж оцінити, скільки коштів необхідно для енергоефективності, потрібно проаналізувати стан житлових будинків.

«Як можна говорити про «Велику термомодернізацію», не знаючи, скільки багатоквартирних будинків готові до цієї ініціативи? Залежність готовності не лише від наявності ОСББ, а й від надійності самого будинку, оскільки окупити інвестиції в модернізацію можна лише за 15-20 років», – заявив Ігор Черкашин, голова експертної платформи з енергоефективності.

Отже, спочатку потрібно провести обстеження житлових об'єктів, запевняє експерт, зокрема, потрібно провести експертизу конструкцій, аби зрозуміти, чи варто вкладати великі інвестиції або чи можна зменшити споживання енергоресурсів через ефективне управління.

«Це можливо досягти, наприклад, шляхом встановлення ІТП, балансування стояків центрального опалення, зменшення втрат тепла в приміщеннях загального користування, ізоляції тепломагістралей тощо», – додав Черкашин.

Що робити з новими, але енергетично неефективними будинками

Поки уряд розробляє плани модернізації старого житла, будівельники продовжують зводити нові будинки, які не відповідають вимогам енергоефективності. За станом на 1 січня 2021 року в Україні близько 6 тисяч будівель отримали енергетичні сертифікати. При цьому 44% з них мали найнижчий клас енергоефективності «G», і лише 1,4% – найвищий клас «А». Тож на початку 2021 року Мінрегіон у своєму наказі зазначив, що під час нового будівництва чи реконструкції мінімальним класом енергоефективності будівлі має бути клас «C». Проте чому не «B»? На нове житло класу «C» потрібно вкладати кошти для підвищення до рівня «B» або «A».

«Перед початком великої термомодернізації старого житла, потрібно зупинити будівництво нових малоефективних об’єктів», – підкреслив екскерівник Державної інспекції з енергозбереження Черкашин.

Перед початком великої термомодернізації старого житла, потрібно зупинити будівництво нових малоефективних об’єктів…

Цього можна досягти кількома шляхами. По-перше, зобов'язати забудовників зводити тільки житло високого класу енергоефективності. По-друге, вимагати від них вказувати цей клас у договорах з кінцевими споживачами.

«Таким чином, людина, яка купила квартиру класу «B», але отримує високі рахунки за ЖКП, може найняти енергоаудитора, подати до суду і змусити забудовника упродовж найближчих 20 років покривати різницю в комунальних витратах», – роз’яснив експерт.

Така ж справа й з громадськими будинками. Згідно з Директивою 2012/27/ЄС з енергоефективності, в Україні нові школи, дитячі садки мають бути не нижче класу «А». Це означає, що в таких будівлях повинні бути належна вентиляція, якісне освітлення, добротний утеплювач замість просто пінопласту, що некваліфіковано приклеюють.

«Лише тоді ми зможемо показати забудовникам, як повинні виглядати й житлові об’єкти. Держава не може дозволити собі побудувати нові громадські будівлі за бюджетні гроші, а потім витрачати на їх утримання більше, ніж на будівництво. Безперечно, вартість нових об'єктів буде на 15% дорожчою, але в подальшому щорічні витрати на їх утримання повинні бути вдвічі меншими», – підкреслив Ігор Черкашин.

Однак це викликає ще одну проблему: в Україні немає організацій, здатних проектувати будівлі класу «А». І це лише частина проблем, які необхідно врахувати перед стартом «Великої термомодернізації».

Хто має керувати «Великою термомодернізацією»?

Виявилось, що розробка чіткої стратегії енергоефективності в Україні ускладнена через розподіл відповідальності між кількома державними органами.

«Під час реорганізації міністерств, було розподілено сферу енергоефективності, що призвело до того, що частина політики формується одним міністерством, частина – іншим, а реалізацією займається Держенергоефективності, яке підпорядковане Міненерго. Плюс до цього, є ще Фонд енергоефективності, який, незрозуміло чому, займається лише багатоквартирними будинками з ОСББ, ніби в країні не є інших споживачів», – зазначив Ігор Черкашин.

Експерт вважає, що плани термомодернізації зіткнуться з системною відсутністю єдиного управління. Тому Україні потрібен центральний орган, який розроблятиме єдину політику в секторі енергоефективності та боротьби з бідністю в енергетичній сфері. На його думку, це має бути не галузеве міністерство, а Міністерство економіки.

За словами Святослава Павлюка, виконавчого директора асоціації «Енергоефективні міста України», зменшити витрати газу можна лише за умови оптимізації регулювання теплопостачання в системах і котельнях. А для досягнення результатів термомодернізації потрібно обмежити використання тепла, електроенергії та води. Для цього необхідно розуміти джерела витрат. Якщо електрика отримується з застарілих ТЕС з істотними витратами, ми не зможемо досягти енергоефективності. Отже, потрібен комплексний підхід.

Проте закон щодо енергоефективності, на жаль, підтвердив поділ між відомствами замість створення єдиного центру для формування загальної політики: на кого покласти відповідальність для конкретних дій. Галузеві міністерства повинні займатися конкретною реалізацією цієї політики у своїх сферах (житлові будинки, енергетика, інфраструктура). Додатково потрібен сертифікований орган, який контролюватиме результати. Чітке законодавство, як правило, без системи контролю за результатами стає безглуздим», – зазначив Павлюк.

Для початку необхідно модернізувати систему енергоресурсів, вважає Ігор Черкашин. Коли виконається ця умова, споживачі зрозуміють, наскільки серйозними мають бути зміни в їхніх будинках. Якщо хтось отримує державну субсидію на модернізацію, має спочатку досягти певних результатів, лише після цього він може отримати підтримку (як це реалізується, приміром, у Латвії).

«В Європі ніхто не виплачує компенсації за просто утеплення стін. Наразі те, що робить Фонд енергоефективності, – є профанація», – наголосив експерт.

Вартість енергомодернізації в країнах Східної Європи коливається від 200 до 280 євро за квадратний метр, тоді як в Україні комплексна модернізація через Фонд енергоефективності обходиться у 45-50 євро за квадратний метр.

«Ось чому європейці не їдуть до нас перенимати наш досвід. Бо за цю ціну неможливо проводити комплексну модернізацію. Для цього потрібні кредитні ресурси і власні інвестиції, розуміючи, що окупність становитиме 15-20 років (якщо фінансування проводиться за європейськими ставками)», – прокоментував екскерівник Державної інспекції з енергозбереження Ігор Черкашин.

Термінологія закону про енергоефективність потребує уточнення

Експерти вважають, що великою проблемою на шляху до термомодернізації є нерозуміння термінології в законі про енергоефективність.

«Закон про енергоефективність – це буквально поганий переклад директиви ЄС, і внаслідок цього у нас відсутня чітка термінологія, – зазначив Святослав Павлюк. – Замість «енергетичні характеристики будівель» у нас прописано «енергоефективність будівель». Замість «поліпшення енергоефективності» зазначено «забезпечення енергоефективності. Це нонсенс. Якщо спростити термінологію, це б змінило сенс закону, можливості вимірювання та впливу. Однак, на жаль, ці проблеми також існують в інших нормативних актах. Це питання має бути виправлено шляхом створення окремих законодавчих актів.

Важливо, як швидко запрацює закон про енергоефективність, залежить від того, наскільки швидко Кабмін затвердить підзаконні нормативно-правові акти, які зараз розробляються міністерствами. Наразі їх ще немає.

«Це величезна робота, – підкреслив виконавчий директор асоціації «Енергоефективні міста України». – Потрібно затвердити близько 70 підзаконних актів. Основна частина має бути ухвалена до травня 2023 року. А державна цільова програма з модернізації житлового фонду має бути затверджена до 13 лютого 2022 року».

Чи зможе уряд діяти злагоджено й розробити чітку державну політику у сфері енергоефективності? Чи зможуть хоча б деякі українці відчувати результати вже цього року через зниження витрат на комунальні послуги? Час покаже.

«Загалом закон з енергоефективності міг би принести більше позитивних змін, ніж, на жаль, сталося», – вважає Святослав Павлюк.

Масова термомодернізація необхідна Україні і має початися вже, кажуть фахівці, опитані нами. Відповідно до прийнятого закону, в Україні повинні бути розроблені державні програми модернізації енергетичної сфери житлового фонду, а також підприємств, які займаються постачанням теплої води. Вперше в історії Україні потрібно щорічно виділяти щонайменше 1% витрат на енергоефективність.

Однак навіть за наявності цих коштів, їх освоєння вимагатиме значних потужностей для виробництва обладнання та матеріалів, наявності проектних установ та підготовлених кадрів. Окрім цього, для зменшення витрат газу, тепла, гарячої води та електрики недостатньо лише утеплення будинків, в яких живуть українці. Експерти стверджують, що підвищення енергоефективності в країні можливе лише за умови комплексного підходу у всіх сферах діяльності.

Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для «Української енергетики»

Теги:Поділитись