Зацікавленість інвесторів у видобутку вуглеводнів буде залежати від запропонованих державою стимулів

28 вересня 2020

Пропонуємо до вашої уваги другу частину інтерв’ю з виконавчим директором Асоціації газовидобувних компаній України Артемом Петренком, яке підготувала "Українська енергетика".

У цій частині ми розглянемо глобальні питання, зокрема, світові тенденції у видобутку газу, політику держави щодо розробки надр, а також українські виклики: конкурси на укладення угоди про розподіл вуглеводнів, законодавчі стимули для підтримки галузі в складні часи.

Перша частина інтерв’ю, що стосувалася шельфової ділянки "Дельфін", доступна для читання.

Інвестиційні проєкти у видобутку газу знову зацікавлять інвесторів, коли відновиться ділова активність глобально

- Який вплив світова криза справила на видобуток вуглеводнів?

Пандемія Covid-19 та економічна криза, що виникла, разом із різким зниженням цін на вуглеводні завдали нищівного удару по нафтогазовидобувній індустрії як в Україні, так і в усьому світі. Спостерігається негативна тенденція: провідні міжнародні компанії втрачають мільярди доларів. Україна, будучи частиною світового ринку, не є винятком. Як "Укргазвидобування", так і приватні компанії зіткнулися з цим викликом і вже оптимізували свої виробничі проєкти. Всі основні гравці, природно, намагаються зосередити увагу на економічній доцільності. Зараз ми бачимо зниження обсягу видобутку газу та меншу активність на сервісному ринку, як-от буріння свердловин та капітальні ремонти.

Таким чином, активність у галузі, на жаль, зменшується - це співпадає з глобальною тенденцією.

- Як довго кризовий вплив триватиме на сектор?

Це дуже важко передбачити. Невідомо, коли пандемія закінчиться і які наслідки вона матиме для економіки. Багато країн продовжують дотримуватися карантинних заходів, що, відповідно, впливає на попит і видобуток. Сподіваємося, що до кінця цього року ділова активність почне відновлюватися, а початок наступного року принесе зростання цін на вуглеводні та інтерес інвесторів до нових проєктів. 

- Тим часом, Європа планує поступово відмовитися від традиційної енергетики…

У Європі спостерігається прогрес у розвитку "зеленої" енергетики. Мені подобається приклад Німеччини, яка є лідером у цьому напрямку, і багато країн її наслідують. Вони перш за все планують відмовитися від вугілля, як найгіршого джерела енергії з точки зору забруднення довкілля, до 2038 року. Відмова від вугілля створить більший попит на газ. Тож я не вважаю, що в найближчі роки ЄС зможе відмовитися від блакитного палива. 

- Чи є у Європи прийнятна альтернатива російському газу?

Так, і це розвиток LNG-терміналів. Спостерігається зменшення частки Газпрому. Два роки тому Росія забезпечувала 40% газу Європи, зараз ця частка зменшилася до 25%. Тобто, російський газ дедалі частіше заміщується постачаннями з США та Катару. Україна також імпортує газ з Європи, зокрема, з Польщі через LNG-термінали у Балтії. На жаль, у нас немає власного терміналу, і ця проблема існує вже 20 років, зокрема, це поки лише проект на папері.

Видобуток газу в Україні підтримується за рахунок інвестиційних проєктів минулих років

- Якщо оцінювати вплив кризи на видобуток вуглеводнів в Україні, чи постраждав більше приватний сектор чи "Укргазвидобування"?

Скажу, що найбільше постраждала Україна в цілому. Всі підприємства на ринку стали скорочувати свої інвестиційні проєкти, без яких неможливо ані підвищити, ані навіть зберегти видобуток на колишньому рівні. Це підтверджують статистичні дані. За останні вісім місяців галузь вступила у стагнацію, газовидобування скоротилося на 3%. І, на жаль, цей негативний тренд триває. 

Наші аналітичні дані демонструють, що компанії, які наразі зберігають минулорічний рівень видобутку або навіть трохи підвищують його, роблять це за рахунок інвестиційних проєктів попередніх років.

Особливо це стосується запуску стимулюючої ренти для буріння нових газових свердловин, яка почала діяти з 1 січня 2018 року. Нові свердловини бурилися раніше, а нові проєкти наразі не розпочинаються. І є ймовірність, що в наступному році стагнація та падіння видобутку посиляться. 

- Коронавірус лише загострив кризу, але вона почалася зі зниження цін на ринку…

Скорочення видобутку розпочалося в другій половині 2019 року. Це було, насамперед, спричинено падінням цін на вуглеводні – вони знизилися на 40%, що особливо вдарило по комерційному сегменту. Окрім того, "Угв" переглянула свою стратегію, зменшивши інвестиційні плани щодо буріння нових свердловин. Компанія вирішила підходити до цього питання більш вибірково.  

Також цього ж часу Європу охопило перенасичення газетами: LNG постачалося з США і Катару, а також газ від Газпрому. Вся Європа готувалася до кризової ситуації – припинення транзиту. 

Тепла зима і велика кількість газу в сховищах зменшили напругу, але також призвели до падіння попиту на вуглеводні. А Covid-19 ускладнив ситуацію ще більше: нафтогазовидобувна індустрія отримала удар, якого не було раніше. 

Тому минулий рік з точки зору цінових трендів став унікальним. Як правило, літо - це падіння прав на газ, взимку - зростання цін. У 2019 році було навпаки. Цінова крива потрапила під температурний тиск, починаючи з березня, а взимку ціни впали нижче літніх.

- Чи стосується це "Нафтогазу"?

Цілком ймовірно. 

- Чи Україні потрібен власний LNG-термінал?

На мою думку, диверсифікація поставок є важливою умовою для максимальної енергетичної безпеки. LNG-термінал на півдні України став би позитивним прикладом, особливо з урахуванням хорошої розвиненої інфраструктури. Це був би також сигнал, що ми дбаємо про свою енергетичну безпеку. 

Інвестори УРП потрапили в зону невизначеності

- Яка ситуація з конкурсами укладення угод про розподіл вуглеводнів на дев’яти ділянках, переможців яких обрали ще рік тому?

Ситуація зовсім не оптимістична, є великий ризик, що угоди не вдасться підписати в відведений термін. 

Минулого року 9 інвесторів-переможців взяли на себе зобов’язання інвестувати в розробку українських надр щонайменше 450 млн доларів; за позитивним сценарієм ця цифра може досягти 1,5 млрд доларів. Державі залишилося провести з ними переговори та підписати угоди. Для спрощення процесу анулювали проведення оцінки впливу на довкілля на текстах угод і погодження обласних рад на підписання. 

Проте, за станом на вересень, жодна угода не підписана, і одна з компаній вже вийшла з процедура переговорів. Усі інвестори опинилися в невизначеності. Міжвідомча комісія, відповідальна за весь процес та на яку покладено завдання його координування, не проводила засідань з кінця червня, а компаніям не надали ясних коментарів щодо доопрацьованих проєктів угод. 

Складається враження, що держава просто не зацікавлена в тому, щоб інвестори вкладали кошти у розробку українських надр. І це на фоні того, що за даними НБУ чистий відтік прямих іноземних інвестицій з України в першому кварталі досяг 1,6 млрд доларів.

На мою думку, якщо найближчим часом держава не вжене різкі кроки і не погодить тексти угод, то є небезпека, що проєкти проваляться, бо їх технічно не встигнуть підписати. Остаточний термін закінчується 12 січня 2021 року, і наступного шансу для продовження, як це було зроблено влітку, у України немає. 

- Хто блокує підписання УРП?

Не можемо говорити про конкретні особи. Це складне багатогранне питання. Держава просто не приділяє належної уваги цим проєктам. І часу для завершення процесу залишилось зовсім небагато. 

- Що відбувається з другим конкурсом за трьома ділянками?

В рамках другої хвилі конкурсів переможцями стали дві європейські компанії: британська York Energy та енергетичний холдинг EPH (Nafta). На сьогодні ситуація на цих ділянках ще складніша. Наразі немає текстів угод, й переговори не ведуться. Оскільки пройшло вже півроку без жодного прогресу, постає ризик, що ці угоди також можуть закінчитись без успіху. 

Це сильно негативно вплине на імідж України на міжнародній арені.  Адже не підписати жодної УРП на суходолі буде великим провалом для держави. Як можна буде проголошувати конкурс на шельфі й чим зацікавити іноземних інвесторів? 

Умови ринку мають бути однаковими для всіх компаній, незалежно від їхнього статусу

- Чи триває реалізація програми "Тризуб", представленої колишнім керівником газового напрямку "Нафтогазу" Андрієм Фаворовим у лютому, чи дотримується держкомпанія її принципів після його звільнення?

Компанія продовжує реалізацію цієї програми. Офіційних заяв про її припинення не було. Дивізіон обережно підходить до буріння нових свердловин, але активно працює над розробкою наявних родовищ, пошуком складних нетрадиційних покладів вуглеводнів і відкрите освоєння шельфу. Нещодавно була створена Експертна рада, що буде долучена до розробки стратегії "Нафтогазу" по збільшенню запасів газу та програми з розвідки та видобування. 

- Чи повинна держава надавати преференції державним компаніям?

Вважаємо, що умови мають бути однаковими для всіх. Необхідно, щоб усі компанії, незалежно від форми власності, мали рівні можливості на спільному ринку.

Держава підтримувала цю концепцію з 2015 року, коли були скасовані преференції для отримання спецдозволів державними компаніями - раніше ліцензії видавалися їм без конкурсу. Наразі встановлені прозорі і єдині правила. Рівність породжує конкуренцію, а конкуренція веде до розвитку.

- Якщо говорити про конкуренцію, чи мають приватні компанії доступ до газу "Укргазвидобування"?

Це питання потребує державного вирішення, так як уряд є єдиним акціонером "Нафтогазу". Вони мають визначити, як розвиватиметься ринок. 

- Чи може скластися ситуація, коли Україні вигідніше імпортувати газ, ніж інвестувати у власний видобуток?

Видобуток вуглеводнів, на відміну від трейдингу, має значний мультиплікатор. Кожна гривня, вкладена у видобуток, залучає понад трьох гривень в українську економіку. Нафтогазовидобувна галузь є основним джерелом надходжень до державного бюджету. Оподаткування компаній перевищує 75 млрд грн на рік.

Крім цього, ми другі в Європі за запасами природного газу. Проте не варто їх ігнорувати, адже вони прямо під нашими ногами. В цілому, розвиваючи власний газовидобуток, ми зміцнюємо енергетичну безпеку держави. 

Ми неодноразово стикалися із ситуацією, коли ресурс коштував дуже дешево - наприклад, у 90-х роках, коли видобуток не розвивався, а лише знижувався. Згодом ми були змушені імпортувати газ за високою ціною. Державні компанії тоді зазнавали значних збитків. Тому, на нашу думку, якщо галузь не відновиться, ми ризикуємо стати ще більш залежними від імпорту енергетичних ресурсів. 

- Отже, якщо сьогодні зробити ставку на імпорт, то це матиме негативні наслідки в майбутньому…

Так, це пов’язано з великими ризиками, що підтверджує наш попередній досвід. Для України важливо бути енергетично незалежною від зовнішніх коливань на ринку. Україна має великий потенціал для збільшення видобутку газу, держава лише повинна сприяти цьому. 

- Як ви оцінюєте роботу оновленої Служби геології та надр України у сфері газовидобутку?

Ми позитивно оцінюємо діяльність Держгеонадр, що виправдано об’єктивними показниками. Електронні аукціони, що проводить Держгеонадр, показують позитивні результати і повинні бути продовжені. Останній приклад – торги на Будищансько-Чутівській ділянці, де стартова ціна 81 млн грн достигла 650,5 млн грн. Це були жорсткі, конкурентоспроможні торги, учасники не знали, хто їх опонент. 

Хоча інвестори проявляють обережність до нових проектів, але цікаві лоти і перспективні ділянки знайдуть покупця серед вітчизняних і, можливо, навіть міжнародних інвесторів. Заходи, що ведуться з ними, показують, що іноземні компанії зацікавлені в розробці українських надр незважаючи на певну цінову кон'юнктуру. 

Додатковим плюсом є те, що не тільки нафтогазові спецдозволи реалізуються через електронні аукціони. Абсолютно всі ліцензії, незалежно від видів корисних копалин, продаються через ProZorro.Продажі. Ніхто не має можливості впливати на те, хто прийде на аукціон та за скільки продаватиметься право на ділянку. Прозорість цієї процедури підтверджується фактом, що не всі спецдозволи знаходять своїх покупців.

Ми бачимо, що Держгеонадра постійно вдосконалюється. Чудовим прикладом є створення "Єдиного вікна" - сервісу, що надає консультації користувачам перед поданням документів. На онлайн-платформі "Інвестиційний атлас надрокористувача" представлені перспективні площі для розробки корисних копалин всієї країни. Інвестор має змогу побачити, які площі вільні і заявити їх на аукціон. Ринок з нетерпінням чекає запуску електронного кабінету надрокористувача. 

Служба вдало вирішує корупційні проблеми, які існували раніше, і з якими вона продовжувала асоціюватися. Регулятор відкритий для надрокористувачів, що дуже тішить. 

- Які законодавчі ініціативи можуть допомогти галузі під час кризи?

Ще навесні Асоціація звернулася до Президента, уряду та депутатів з проханням підтримати вітчизняну газовидобувну індустрію. Головна ідея полягає в податкових стимулах для продовження інвестицій в галузі, які позитивно відобразяться на державному бюджеті, оскільки це призведе до нових інвестицій. 

Яка практика у світі? Провідні видобувні країни, такі як Канада, США, Норвегія, не чекають на стагнацію галузі, а вживають превентивні заходи. Наприклад, у Норвегії введено податкові стимули для стимулювання інвестицій у буріння і розробку нових площ. Запроваджені весняні заходи вже призвели до позитивних результатів: ряд компаній відновили свої проєкти, які були призупинені через кризу та падіння цін. 

Наразі українська нафтогазова галузь не отримала жодної підтримки від держави. Ми пропонуємо чотири першочергові кроки. Перше - це стимули для розконсервації закритих свердловин, яких в Україні налічується понад 3000. Якщо компанії отримають стимули для ремонту та відновлення їх (рента на видобуток 12% і 6% у залежності від глибини залягання ресурсів), це створить серйозні можливості для збільшення газовидобутку в Україні.

Друге - необхідно стимулювати видобуток важковидобувних і нетрадиційних покладів вуглеводнів. Наразі це економічно невигідно, адже вимагає великих фінансових інвестицій та застосування новітніх технологій. Видобуток таких ресурсів дозволить відновити родовища, що знаходяться на завершальному етапі розробки та виснажені на більше ніж 75%.

Третє - необхідно впровадити систему ренти для видобутку нафти і конденсату, схожу на ту, що існує для буріння нових газових свердловин. 

Четверте - що, на наш погляд, є найважливішим для інвесторів, - це стабільна податкова політика. Система стимулювання нових інвестицій має бути продовженою з 5 до 10 років. Водночас, нарешті, настав час для комплексного перегляду ставок оподаткування видобутку вуглеводнів в Україні та їх уніфікації з середньоєвропейськими. 

Галузь сподівається, що уряд і народні депутати підтримають важливу індустрію для бюджету і не допустять ситуації, коли Україна втратить власний видобуток газу. 

Руслана Чечуліна спеціально для "Української енергетики"

Теги:Поділитись