Земля і люди: які проблеми виникають при оцінці впливу на довкілля у видобутку?

10 квітня 2020

Оцінка впливу на довкілля: чи є це перешкодою для збільшення видобутку газу, чи корисним інструментом для розвитку?

Депутати підтримали введення ринку землі в Україні. А яка ситуація зі землею, яка належить громадам та державі, на якій ведеться видобуток газу, бурштину та інших ресурсів? Компанії, що займаються видобутком, відповідно до нового закону, зобов'язані проводити оцінку впливу на довкілля, але тут виникають труднощі. Прийняття законів — справа непроста, а з їх реалізацією часто виникають ще більші проблеми.

У 2016 році Верховна Рада ухвалила Закон «Про оцінку впливу на довкілля». З моменту його прийняття реалізація натрапила на певні труднощі — вето було накладено через занепокоєння Асоціації «Свинарі України», представники якої вважали, що Закон зашкодить галузі. Лише через 8 місяців, після врахування пропозицій президента, його підтримали в парламенті та підписали.

У подальшому виникло безліч питань, зокрема в проектах видобувної індустрії. Процедура оцінки впливу на довкілля вже потребувалася, але відповідні нормативні акти так і не були ухвалені, а піврічного перехідного періоду для видобувних компаній було недостатньо. Деякі надрокористувачі мають велику кількість дозволів, терміни яких закінчуються одночасно, а для їх продовження потрібна процедура оцінки впливу на довкілля, що зумовлює одночасне проведення багатьох процедур.

Після більш ніж 2 років реалізації цього закону аналітичний центр DiXi Group спробував вивчити освоєння процедури оцінки впливу на довкілля та виявити проблеми, що постають перед видобувними компаніями, можливі рішення та шляхи їх реалізації.

Однією з проблем є велика кількість процедур, які необхідно виконувати видобувним компаніям, зокрема на етапі розробки родовищ. Наприклад, за вибіркою з Єдиного реєстру ОВД, 46% процедур, що проводить «Укргазвидобування», пов'язані з бурінням свердловин (включаючи окремі оцінки для кожної свердловини або для комплексу свердловин), а ще 8% процедур стосується різних супутніх видів діяльності. Це більше половини від загальної кількості.

При цьому одна компанія може проводити процедури оцінки впливу на довкілля або на різних етапах одночасно, або це можуть бути оцінки на видобування корисних копалин, спорудження свердловин тощо. Щоб вирішити цю проблему, потрібно проаналізувати, які процедури можна об'єднати для одного проекту родовища. Це допоможе зменшити регуляторне навантаження на компанії, а також дасть громадськості більше інформації про весь проект, а не лише одну свердловину, що зменшить плутанину з численними оголошеннями, звітами та слуханнями.

Ще однією проблемою є відсутність галузевих стандартів та критеріїв для ключових етапів процедури оцінки впливу на довкілля (звіти, висновки). Закон встановлює, що нормативно-методичне забезпечення та стандартизацію підготовки звітів з оцінки впливу на довкілля має здійснювати Міністерство енергетики та захисту довкілля. Наразі виконання закону в цій частині має місце через консультації фахівців Мінекоенерго з суб'єктами господарювання.

Відсутність стандартів та критеріїв для оцінки впливу на довкілля від видобутку створює простір для маніпуляцій з боку усіх учасників процедури оцінки, як з боку компаній, так і з боку органів, що видають дозволи. Можливим варіантом вирішення може стати розробка галузевих стандартів для підготовки звітів та висновків у сфері видобутку корисних копалин (з урахуванням різних видів копалин та видів діяльності).

Наприклад, в ЄС існують керівні документи для проведення оцінки впливу на довкілля на різних стадіях: скринінг, скоупінг, підготовка звіту. Перші кроки в цьому напрямку робляться і в Україні. 2 березня 2020 року Міністерство енергетики та захисту довкілля затвердило методичні рекомендації щодо підготовки звіту з оцінки впливу на довкілля в галузі лісового господарства, розроблені для підвищення якості звітів. Подібний документ був би корисний і для видобувної індустрії. Наприклад, у Фінляндії створено посібник щодо оцінки впливу на довкілля для проектів видобутку копалин.

Проблемою залишається відсутність вимог до осіб чи компаній, що готують проекти звітів з оцінки впливу на довкілля. Ці звіти є складними за структурою і мають готуватися кваліфікованими фахівцями, проте в Україні наразі немає жодних вимог до кваліфікації осіб або компаній, які їх складають.

Слід зазначити, що Директива 2001/42/ЄС про оцінку впливу на довкілля окремих проектів та Директива 2011/92/ЄС про оцінку впливу окремих державних та приватних проектів на навколишнє середовище не містять таких вимог, тому країни-члени ЄС самостійно вибирали заходи для забезпечення якості звітів. Наприклад, Кіпр, Мальта, Румунія, Хорватія запровадили обов'язкову акредитацію для осіб, що готують звіти, а в Данії відповідальність за підготовку звіту покладено на уповноважений державний орган.

Щодо міжнародного досвіду, то в Канаді немає вимоги сертифікації осіб, що готують звіти. Однак канадські університети пропонують навчальні програми з оцінки впливу на довкілля на рівні вищої та післядипломної освіти, а також сертифікаційні програми. Додатково, Канадська агенція з оцінки впливу на довкілля проводить дводенні тренінги для всіх бажаючих.

Україна має можливість запровадити сертифікацію або інші інструменти для перевірки компетентностей осіб/компаній, що складають проекти звітів з оцінки впливу на довкілля. Важливо, щоб видобувні компанії знали, до кого можна звернутися, а Мінекоенерго (або інший орган, що робить висновок) могли перевірити кваліфікацію розробника звіту.

Потребує уваги також питання належних умов для залучення громадянського суспільства до процесу ОВД. Досі є безліч громадських слухань, які вважаються такими, що відбулися без участі представників громади. Так, за даними реєстру ОВД на 28 грудня 2019 року, з 373 випадків, що стосуються видобуткової діяльності, у 136 випадках представники громадськості не приходили на слухання. В усіх таких випадках процедура ОВД продовжувалася. Вирішити цю проблему допоможе дотримання закону «Про оцінку впливу на довкілля», який передбачає створення умов для громадськості, контроль над дотриманням закону з боку держави та громади, проведення просвітницьких заходів.

Зокрема, поліпшення доступу до інформації про слухання під час процедури ОВД можна досягти через модернізацію Єдиного реєстру ОВД: класифікація інформації за категоріями зацікавлених сторін (наприклад, окрема вкладка для громади), можливість сортування та пошуку справ за напрямами діяльності, регіоном, етапом процедури і т.д. Наразі реєстр має обмежені можливості для опрацювання даних, справи зберігаються у формі відсканованих документів, що не сприяє його активному використанню.

Окремо варто підкреслити проблему дотримання міжнародного законодавства щодо оцінки впливу на довкілля (Оргуська конвенція, Конвенція Еспо та відповідні директиви ЄС) при реалізації проектів з видобутку вуглеводнів. Яскравим прикладом служить випадок проти України в Міжнародному секретаріаті Оргуської Конвенції, коли угоди про розподіл продукції були укладені в 2013 році без проведення оцінки впливу на довкілля, а також «бурштиновий закон», яким скасовано цю процедуру для проектів угод про розподіл продукції. Збалансованим способом вирішення цієї проблеми може стати аналіз найкращих міжнародних практик і адаптація українського законодавства на їх основі.

У європейській практиці обрана якісна оцінка впливу на довкілля служить ефективним інструментом для планування господарської діяльності і є важливим елементом забезпечення сталого розвитку територій. Спільне завдання держави і суспільства — знайти баланс між захистом довкілля і інтересами бізнесу, забезпечуючи при цьому стратегічно важливі ресурси.

Експерт DiXi Group Ольга Полуніна для НВ «Бізнес»

Теги:Поділитися