Реформи у сфері надрокористування: актуальність та невизначеність

06 лютого 2018

Про способи подолання демагогії навколо реформ розповідає експерт з енергетичного права Олег Крикавський:

Про реформи в галузі надрокористування дискусується чимало, особливо в контексті змін в управлінні. Слід визнати певні досягнення: за останні роки дозвільна система спростилася, оскільки Державна служба геології і надр займається багатьма стадіями отримання спеціальних дозволів, що полегшує навантаження на користувачів надр. Також запрацювала норма про 5% ренти з видобутку нафти та газу, яка надходить до місцевих бюджетів, а ініціативи на кшталт прозорості в видобувних галузях (EITI) допомагають підвищити етичні стандарти в цій сфері.

Проте масштабні зміни в сфері надрокористування досі відсутні, оскільки Україні бракує єдиного бачення моделі роботи цієї галузі. Наявні стратегії та рекомендації, такі як Енергетична стратегія та біла книга реформ, а також різноманітні пропозиції від асоціацій видобувачів не формують узгодженого бачення розвитку сектору. Приємно бачити, що громадські організації починають працювати над створенням такої візії. Експерти запитують учасників ринку про пріоритети: чи зосереджуватися на великих або малих компаніях, державних чи приватних? Яка роль місцевих та центральних органів влади, і як спростити дозвільні процеси без дискримінації?

Що необхідно для прискорення реформ? Спробуємо відповісти на ці питання.

1. Запровадження інституційного лідерства у галузі, зокрема, налагодження співпраці між Мінприроди та Держгеонадра. Відсутність належного співробітництва між різними органами прийняття рішень створює труднощі на етапах пошуку і видобутку корисних копалин. Це ускладнює процес, коли різні структурні підрозділи беруть участь у видачі дозвільних документів. У результаті, відсутність єдиного посібника для потенційних інвесторів ускладнює планування їхньої діяльності.

1. Визначення меж повноважень місцевих органів влади в дозвільних процедурах. Місцеві ради часто стають перешкодами для видобувної галузі. Законодавча база не надає механізмів для примушення обласних рад видавати спеціальні дозволи. Запровадження чітких норм у цій сфері може вплинути на ефективність видобутку корисних копалин.

З одного боку, місцеві ради мають обґрунтовану позицію в питаннях, пов'язаних з екологією та економікою, з іншого — правовий вакуум на фоні бездіяльності місцевої влади ставить під загрозу інвестиційний клімат. Вартість ренти, яка залишатиметься у місцевих бюджетах, може змінити динаміку, але чи вплине це на схвалення спецдозволів, ще не відомо. Подібні ситуації можуть суттєво позначитися на економіці країни.

1. Систематизація досліджень кращих світових практик у сфері надрокористування. Відсутність єдиного підходу до регулювання в різних країнах, таких як ЄС та Північна Америка, показує, що Україні слід вивчити досвід інших країн. Наявність різноманітних моделей дозволяє знайти найбільш ефективні рішення щодо організації роботи в цій сфері.

1. Поглиблення лібералізації доступу до геологічних даних. Багато країн активно надають доступ до своїх геологічних ресурсів, тоді як в Україні існують побоювання щодо цього процесу, оскільки геологічні дані вважаються державною таємницею. Проблема oцифровки та доступу до цих даних гальмує прогрес у галузі.
2. Вихід з пріоритету короткострокових вигод. Часом сектор надрокористування зосереджений на миттєвій вигоді і не приділяє уваги довгостроковим інтересам. Зміни законодавства можуть створити умови, при яких компанії отримуватимуть ліцензії не лише за фінансовими показниками, а давали б альтернативні програми з розвитку критеріїв сталого видобутку ресурсів.

Важко заперечити, що після відходу крупних міжнародних компаній з ринку в 2014-2015 роках, зацікавленість до сектору повертається з боку аналітичних центрів та міжнародних донорів. Але наразі сектор потребує визначення пріоритетних завдань, щоб зрозуміти подальшій шлях розвитку. Необхідні інтегроване мислення і активне лідерство, всі готові дати зрозуміти, що реформи необхідні і вони будуть значними.

Теги:Поділитись