Зростання боргів за комунальні послуги в Україні: як діють тепловики

17 березня 2023

У деяких місцях громадяни сплачують лише половину від нарахованої суми, а в прифронтових містах — лише 10%

В даний момент немає чітких даних про рівень боргів українців за житлово-комунальні послуги. Проте експерти вважають, що ці борги зросли в порівнянні з довоєнним періодом. Наприклад, на кінець 2021 року ці борги перевищували 81 млрд грн, з яких близько 27 млрд грн становили борги за тепло та гарячу воду. Сьогодні люди сплачують за тепло й гарячу воду у межах 10% до 90% нарахованих сум в залежності від регіону. 

Зважаючи на те, що накладення штрафів і вимога повернення боргів через суди для певних категорій громадян під час війни заборонені, підприємства теплозабезпечення опинилися у важкому становищі. Цю ситуацію проаналізувала "Українська енергетика".

Зростання боргів за тепло 

Раніше ситуація з боргами населення за теплопостачання була приблизно однотипною, тоді як тепер вона варіюється не лише між регіонами, а навіть між сусідніми містами. Проте спостерігається спільна тенденція — борги зростають.

“Відсутність офіційних даних щодо боргів є проблемою, — заявив Олег Попенко, голова Спілки споживачів комунальних послуг України. — У кожному регіоні і місті ситуація різна. Наприклад, у містах, близьких до бойових дій (таких, як Харків), неплатежі складають 60-70%. Хоча ще недавно у Харкові недоплати були до 90%, тобто ситуація покращилася. У Херсоні, Краматорську, Слов'янську (і в сусідніх містах) також 90%. Але ближче до центру — 40-45%, а на заході України — 20-25%. Оскільки не існує єдиного показника по Україні.”

За словами віцепрезидента міжгалузевої асоціації "Укртеплокомуненерго" Сергія Дунайла, заборгованість населення перед підприємствами асоціації на 1 лютого 2023 року становила 25,4 млрд грн, а роком раніше (до війни) — 23,1 млрд грн.

“Є підприємства ТКЕ, де платіжна дисципліна населення впала до 50%”, — повідомив він.

Загалом, за словами першого заступника голови комітету ВРУ з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Олексія Кучеренка, який посилається на дані профільного міністерства, теперішній рівень розрахунків населення, дивно, але досить нормальний — 80%. Хоча ця статистика не враховує міста, що постійно під обстрілами.

“Херсон, Харків та інші подібні міста несуть значні втрати по платежах. Водночас решта населення України розраховується, хоча обсяги платежів знизилися”, — зазначив депутат.

Зміни у платіжній дисципліні можна побачити на прикладі тепловиків Запоріжжя.

“На сьогодні рівень оплат населення поки що не перевищує 70%,” — навела сумну статистику Надія Філіппенко, фінансовий директор концерну “Міські теплові мережі” (Запоріжжя). — На кінець лютого борг населення за тепло (за січень) склав 1 млрд 600 тис. грн, на початку опалювального сезону він становив 1 млрд 200 тис. грн. Отже, приріст склав 400 млн грн.”

Вона зазначила, що розрахунки суттєво зменшилися ще минулого року через карантин, оскільки багато людей втратили роботу або їхні доходи зменшилися. А цього року ситуацію ускладнила війна. 

“Якщо порівнювати лютий цього року із минулим, приріст заборгованості склав 17%, або 332 млн грн,” — додала фінансистка.

Навіть ті, хто працює та має гроші, часто обирають утримання грошей при собі і не сплачують за ЖКП або сплачують частинами. 

“Головним питанням для людей сьогодні є виживання, — підкреслив Олег Попенко, голова Спілки споживачів компослуг. — Війна ще не закінчилася, тому багато українців не впевнені у майбутньому. Вони вірять у перемогу, але не знають, як довго ще чекати та в яких умовах їм жити.”

Борги населення — не єдине виклик для ТКЕ

Якби борги населення були єдиною проблемою тепловиків, вони могли б знайти рішення. Проте, окрім цього, компанії ТКЕ потерпають від економічно необґрунтованих тарифів, які не змінювались з 2018 року. Наприклад, запорізький концерн “Міські теплові мережі” встановлює тариф для населення у 1655,08 грн (з ПДВ) за 1 Гкал, хоча економічно обґрунтованим тарифом має бути 2346,04 грн за 1 Гкал (на 30% більше). 

“Варто зазначити, що споживач сплачуватиме однакову суму за тепло при тарифі в 2346 грн за Гкал, якщо житло термомодернізоване,” — стверджує Надія Філіппенко. — Таким чином, люди можуть отримувати ту ж температуру у своїх квартирах з однаковою вартістю квадратного метра, але з різними тарифами за гігакалорію. Підвищення тарифу могло б спонукати українців до термомодернізації. Зрозуміло, що у війні людям не до цього, але необхідно врахувати це у післявоєнний період.”

Різницю між нинішніми та економічно обґрунтованими тарифами, згідно з законом, мала б покривати держава, але цього не робиться. Внаслідок цих зобов'язань ТКЕ не мають коштів для розрахунку за газ з компанією “Нафтогаз Трейдинг”. У підсумку, за умовами договору, компанія забирає з рахунків тепловиків усі або майже всі кошти за ці борги.

“Це не дає можливості компаніям розпочати роботи з підготовки до нового опалювального сезону чи щось закупити, оскільки у них просто немає грошей, — пояснив Сергій Дунайло, представник “Укртеплокомуненерго”. — Крім того, відповідно до закону, у різницю в тарифах (яку ТКЕ не отримують) повинні входити також кошти недоотримання платежів від населення (хоча ми проти цього). Це означає, що держава мала б покривати частину суми за населення під час війни та шість місяців після неї. Розрахунок базується на тому, що з часом споживачі почнуть повертати гроші у ТКЕ, а вони – назад державі (щоб уникнути подвійних оплат). Проте наразі положення цього порядку все ще в Мін'юсті, і там його не підписують. А борги продовжують наростати.

Запорізькі тепловики зазначили, що не можуть вчасно розрахуватися з НАК “Нафтогаз України” через те, що, окрім несплаченої різниці в тарифах, є приріст заборгованості від споживачів. 

“І навіть якщо нам профінансують різницю в тарифах, цих коштів буде недостатньо для покриття боргів перед НАК “Нафтогазом”, а також для виконання зобов'язань перед нашими постачальниками енергоносіїв та розрахунків з контрагентами,” — наголосила фінансистка запорізьких “Міських тепломереж” Надія Філіппенко. — Це унеможливлює підготовку до наступного опалювального сезону. Наші рахунки заблоковані з квітня 2021 року, усі кошти йдуть в НАК. Нам відомо, що “Нафтогазу” потрібні кошти для закупівлі газу для наступного опалювального сезону, тому вимагають своєчасного розрахунку, і якщо це не буде виконано, нам нарахують штрафи. Водночас ми не можемо застосовувати штрафи до наших боржників, щоб вплинути на них, бо це заборонено в умовах війни. Отже, ми опинилися між споживачем і НАК.

Ми опинилися між споживачем і НАК, адже не можемо нараховувати штрафи боржникам через заборону під час війни.

Тепловикам залишається використовувати власні кошти (якщо такі є) та кошти споживачів. Однак для того, щоб люди могли платити, їм потрібно мати можливість працювати. А з цим ситуація поки що важка.

“Якщо населення не може сплачувати, існують механізми субвенцій, субсидій,” — зазначив Сергій Дунайло. 

Проте Олег Попенко з цим не згоден: “Це не вирішить проблему. Субсидії — це лише обтяження для споживача. Мета реформ у сфері ТКЕ — змусити споживачів економити гарячу воду і тепло, а субсидії цьому не сприяють. Людина, яка отримує субсидію, не зважає на витрати, знаючи, що держава допоможе. Потрібна продумана тарифна політика, що об’єднує всі кроки, включаючи програму термомодернізації. На це необхідно виділити кошти. Субсидії не можуть покращити цей процес, а лише ускладнять його.”

Згідно з Положенням про порядок призначення житлових субсидій, якщо домогосподарство має прострочений борг за ЖКП, що перевищує 40 неоподатковуваних мінімумів доходів (680 грн), то субсидія не нараховується. В умовах поточної ситуації не всі, хто потребує допомоги, можуть погасити борги і отримати субсидії. Це підтверджують статистичні дані: на початку лютого 2023 року субсидії отримували 2,3 млн домогосподарств, тоді як у минулому опалювальному сезоні — близько 3 млн.

Можливе підвищення тарифів

Теплові підприємства опинилися у складній ситуації. Щоб вийти з неї, їм слід знайти спосіб перейти на економічно обґрунтовані тарифи. Однак цього зробити не можуть через мораторій. Згідно з нормативними актами, тарифи на тепло, гарячу воду та розподіл газу не можна підвищувати під час воєнного стану та шість місяців після нього.

Проте, незабаром можуть відбутися зміни. Питання підвищення тарифів активно обговорюється в уряді та Верховній Раді. Зокрема, найближчим часом чекається підвищення цін на електроенергію для населення та газу для теплових підприємств. Також НКРЕКП заявила про плани перегляду тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, можлива їх підвищення на 15% протягом двох етапів. Це призведе до зростання витрат на тепло та гарячу воду. 

“Уряд зараз (вже не секрет) розглядає підвищення тарифів на електроенергію для населення. Розглядаються варіанти, про що вже говорили прем’єр, голова НКРЕКП і заступник глави Офісу президента Ростислав Шурма, — розповів Олексій Кучеренко. — Проте, я побоююся, що після закінчення опалювального сезону можуть виникнути спроби підвищення цін на газ для теплових підприємств, що може призвести до підвищення тарифів на тепло для населення. Це, на мою думку, буде неприпустимо через фінансову незбалансованість у відносинах між НАК “Нафтогаз”, теплокомуненерго, облгазами і споживачами.”

Після закінчення опалювального сезону можуть початися спроби підвищення цін на газ для теплокомуненерго, що призведе до підвищення тарифів на тепло для населення.

При належному підході підвищення тарифів на тепло для населення має відбуватися лише після впровадження заходів компенсації. Зокрема, після термомодернізації житлового фонду, вважає Олег Попенко, голова Спілки споживачів компослуг.

“Перш за все — зменшення витрат ТКЕ і лише потім — підвищення тарифів, — зауважив експерт. — Кажуть, що потрібно підвищити тарифи, оскільки вони економічно необґрунтовані. Але спершу зменшіть витрати! Таку практику застосовувала Франція у 50-60-х роках минулого століття: спершу здійснили модернізацію житлового фонду, заклали основи для зменшення витрат на тепло у багатоквартирному секторі, і лише потім підняли тарифи. І у людей платіжки залишилися на колишньому рівні.”

Сьогодні багато прихильників підвищення тарифів стверджують, що інакше люди не почнуть економити тепло. У відповідь Олег Попенко нагадує про 2017 рік, коли тарифи на тепло суттєво підвищилися.

“Чи почали люди економити? Ні. Надали 70 млрд грн субсидій. Що з цього вийшло? Накопичили величезні борги: було 20-30 млрд, а до війни вже понад 81 млрд грн. Тобто за п’ять років приріст на 50 млрд. Щороку накопичувалося 10 млрд грн.” 

Дивно, але підвищення тарифів у нинішній ситуації не вигідне навіть самим тепловикам.

“У межах дії мораторію на підвищення тарифів на тепло, підвищення тарифів на енергоносії, що використовуються для виробництва тепла, призведе лише до збільшення наших збитків. Ми підемо шляхом перекладання їх на державу в вигляді компенсації різниці в тарифах і будемо чекати, коли нам їх профінансують, а ще коли споживачі розрахуються за надані ЖКП,” — вважає фінансистка запорізької компанії-постачальника тепла Надія Філіппенко. 

Довгий процес повернення боргів споживачами  

Дані платформи відкритих даних “Опендатабот” свідчать про те, що минулого року в судах країни перебувало 52 тисячі справ щодо стягнення боргів за житлово-комунальні послуги, що становило найбільшу частку (26%) в загальному обсязі цивільних справ. І це незважаючи на те, що під час воєнного стану законом заборонено примусове стягнення боргів з людей, які проживають в районах бойових дій або перебували в тимчасовій окупації.

Вирішення проблеми боргів можливе через сплату тепловикам різниці в тарифах та погашення боргів споживачами. Проте як змусити людей повернути борги в умовах згаданого закону? Більше того, існує постанова Кабміну, що забороняє стягнення штрафів, пені, інфляційних нарахувань та відсотків на борги за несвоєчасну чи неповну сплату за ЖКП. Також забороняється припинення послуг для населення через несплату.

Борг міг би зменшитися, якби люди погоджувалися на реструктуризацію, проте наразі таких охочих дуже мало, зауважили тепловики. 

Тепловики не сподіваються на швидке отримання навіть так званих перехідних боргів, які люди накопичили за попередні роки, хоча ці борги були доведені до судів. Справа в тому, що Державна виконавча служба стягує з офіційного доходу боржників не більше 20-25%. 

“Отже, ці кошти повертатимуться до нас багато років. А поточні борги, які споживачі не сплатили, скажімо, цього року, є несуттєвими та не вирішать наших питань, адже перед “Нафтогазом” ми маємо сплатити значно більше,” — пояснив Ігор Ніколенко, директор МКП “Чернівцітеплокомуненерго”.

Представники ТКЕ згадують, що під час прийняття закону про реструктуризацію боргів за ЖКП вони наполягали на посиленні відповідальності за несплату комунальних послуг. Проте цього не було. 

“Держава створює умови для захисту населення протягом епідемії коронавірусу та під час агресії з боку росії: дозволяє не відчувати підвищення тарифів, вводить мораторії на штрафи від постачальників комунальних послуг тощо. Однак статистика говорить сама за себе: заборгованість споживачів зростає. Отже, між споживачами та ТКЕ виникає нерівність. У зв’язку з цим ми пропонуємо термінове підписання порядку компенсації втрат, викликаних наслідками війни, згідно з законом 2479, а також внесення змін до процедури розрахунків з НАК,” — каже фінансистка запорізького концерну “Міські теплові мережі” Надія Філіппенко.

Шляхи вирішення боргових проблем населення ТКЕ

На думку Олега Попенка, голови Спілки споживачів компослуг, проблема боргів населення за ЖКП є комплексною і повинна розглядатися в контексті регіональної політики, децентралізації та аналізу роботи ТКЕ. 

“Наприклад, візьмемо ТКЕ у місті Сміла. П’ять років тому там був один з найвищих тарифів на тепло в Україні — понад 2500 грн за 1 Гкал (тоді в Києві тариф становив близько 1700 грн за 1 Гкал). Можливо, такі міста необхідно перевести на іншу схему: запровадити індивідуальні котельні, або переключити котельні на електроенергію, подібно до трьох міст у Дніпропетровській області, — вважає він. — Звичайно, я не кажу про теперішні умови та дефіцит електроенергії, це лише роль у вирішенні проблеми. Але для прийняття рішень потрібен глибокий аналіз, проведений місцевою і центральною владою.” 

Експерт навів кілька прикладів. Наприклад, місцева влада Тернополя дозволила людям переходити на індивідуальне газове опалення. В результаті до 40% населення вже обрало такий варіант. У Дніпрі від центрального опалення та гарячої води відключено цілий мікрорайон (близько 500 багатоквартирних будинків), щоб люди переходили на газове опалення. Аналогічні рішення були ухвалені у Кривому Розі та Запоріжжі.

“Це результат житлово-комунальних реформ, які почалися у 2017 році, коли держава скинула з себе відповідальність за їх рішення на місцеву владу, — зазначив голова Спілки споживачів комунальних послуг. — І ось до чого ми дійшли: ТКЕ перебуває у критичному стані, платоспроможність споживачів зникла, а закони, що регулюють діяльність ТКЕ, не забезпечують жодного з інтересів держави, місцевої влади і споживачів. Тому немає єдиного рішення, як вийти з цієї ситуації.” 

Олег Попенко вважає, що в маленьких містах слід відмовитися від ТКЕ і перевести всіх споживачів на індивідуальне опалення або розглядати варіанти з впровадженням квартальних котелень (твердопаливних або газових). Проте цим мають займатися місцева влада разом із ТКЕ.

З одного боку, тарифи для населення намагатимуться зберегти, але борги перед НАК “Нафтогаз” будуть зростати, що є вкрай небезпечним…

“Вирішення проблеми боргів: повноцінний механізм покладання спеціальних обов’язків, що регулюється урядовими постановами та охоплює ці тарифні питання, перш за все для ТКЕ та населення, — переконаний нардеп Олексій Кучеренко. — Два роки тому уряд помилково припинив дію цього механізму, і внаслідок цього виникла серйозна боргова яма. Думаю, найближчим часом з’являться нові підходи, як Кабмін буде балансувати інтереси НАК “Нафтогаз”, яка перебуває в кризовій ситуації. Але наразі, на жаль, більше запитань, ніж відповідей. З одного боку, тарифи намагаються зберегти на прийнятному рівні, з іншого — борги перед НАК “Нафтогаз” зростатимуть, що є вкрай небезпечним.”

Отже, найімовірніше, проблема боргів за тепло буде вирішена старими методами — через механізм покладання спеціальних обов’язків (ПСО) для ТКЕ. Це, очевидно, допоможе тепловикам зберегтися на плаву, але не зменшить заборгованість населення. Адже війна триває. Згідно з оцінками Нацбанку, у 2022 році рівень безробіття зріс з 9,8% до 25,8%, а цього року може досягти 26,1%. Це означає, що доходи людей продовжать знижуватися. Прогнози Світового банку свідчать, що до кінця року понад половина українців опиниться за межею бідності.

Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для “Української енергетики”

Теги:тарифи на теплокомунальні боргиплатіжкитеплокомуненергоПоділитись